Читати книгу - "Гордість і упередження і зомбі"

— Дитинко, цього більш ніж досить. Ти вже достатньо потішила наш слух. Дозволь тепер іншим леді похизуватися своїми талантами.

Елізабет подумала, що навіть якби любі родичі наперед домовилися зганьбити себе, то й тоді б їм не вдалося виконати свої ролі переконливіше.

Решта вечора проминула без особливих розваг. Її далі мучив містер Коллінз, нав’язливо не відходячи ні на крок. І хоч у нього не вийшло вмовити її на ще одне коло, танцювати з іншими джентльменами вона теж не могла, адже його талія, як балія, надійно закривала її від поглядів решти гостей. Марно намагалася вона познайомити його з іншими юними леді. Містер Коллінз запевнив, що його це ніскілечки не цікавить, адже йому залежить лише на тому, аби виявити особливу увагу любій кузині. Цим він сподівається якнайкраще зарекомендувати себе в її очах, і саме тому воліє лишатися коло неї до кінця вечора. Усі сподівання перешкодити такому задумові були б марними. Тож вона зітхнула з неймовірним полегшенням, коли до них приєдналася її подруга міс Лукас, котра час від часу добродушно вступала в бесіди з містером Коллінзом.

Але Елізабет принаймні була рада позбутися містера Дарсі, котрий, хоч і нерідко проходив поруч, більше не намагався з нею заговорити. Вона втішно подумала, що досягнути цього їй вдалося своїми натяками на містера Вікгема.

Коли ж нарешті вони зібралися їхати, місіс Беннет заявила господарям, що сподівається якнайшвидше вітати всю сім’ю в Лонґборні. Особливу ж увагу вона приділяла містерові Бінґлі. Вона невтомно повторювала, що буде безмежно щаслива бачити його на сімейних обідах, і хай він приїздить без жодних церемоній чи формальних запрошень. Бінґлі щиро подякував і пообіцяв навідатися до них за першої ж нагоди, щойно повернеться з Лондона. А поїхати туди йому доведеться вже завтра зранку, щоб узяти участь у засіданні Товариства джентльменів щодо мирного врегулювання теперішніх труднощів, членом і покровителем якого він є.

Місіс Беннет нетямилася від щастя і додому вирушила з радісним переконанням, що невдовзі її найстарша дочка оселиться в Незерфілді, тож уже за три-чотири місяці назавжди відкладе свою зброю. В тому, що її друга дочка вийде заміж за містера Коллінза, вона була не менш переконана, хоч ця думка не так її втішала. Елізабет вона любила найменше з-поміж дочок. І хоч другий наречений також був вдалим вибором, його аж ніяк не порівняєш із містером Бінґлі та Незерфілдом.

Розділ 19

Наступний ранок приніс у Лонґборн нові зміни: містер Кол-

лінз у найцеремоннішій формі запропонував кузині руку й серце. Невдовзі після сніданку, заставши в кімнаті місіс Беннет, Елізабет і одну з її молодших сестер, він із такими словами звернувся до матері:

— Мем, чи можу я сподіватися на вашу підтримку, якщо попрошу вашу чарівну доньку виявити мені особливу честь і погодитися на приватну розмову цього ранку?

Елізабет встигла хіба почервоніти від несподіванки, як місіс Беннет одразу ж вигукнула:

— О, так. Звісно! Я не маю сумніву, що Ліззі буде щаслива. І я впевнена, що вона не матиме нічого проти. Ходімо, Кітті, ти потрібна мені нагорі.

І, позбиравши своє рукоділля, вона поспішила до виходу. Але Елізабет її зупинила:

— Дорога матусю, не йдіть, я благаю вас. Хай містер Коллінз мені пробачить. Я впевнена, що немає нічого такого, чого він не міг би сказати в присутності інших людей. Я сама воліла б вийти.

— Ліззі, не кажи дурниць. Я прошу тебе залишатися тут.

І, бачачи, що Елізабет так знітилася й розгубилася, що й справді готова втекти, вона додала:

— Ліззі, я вимагаю, щоб ти залишилася тут і вислухала містера Ко-ллінза.

Щойно місіс Беннет і Кітті вийшли з кімнати, як містер Коллінз розпочав:

— Повірте, дорога моя міс Елізабет, ваша скромність лише увиразнює в моїх очах решту ваших чеснот. Ви не були б для мене такою чарівною, якби не виявили щойно цю милу сором’язливість. Але дозвольте запевнити: я звертаюся до вас за цілковитого схвалення вашої шановної матінки. Ви навряд чи маєте сумніви щодо моїх намірів. Адже, попри те, що ви страшенно зайняті вигнанням Диявола з цього світу — за що я готовий вам захоплено аплодува-ти, — свої преференції я виявляв так виразно, що у вас не мало залишитися жодних сумнівів. Майже відразу, як я зайшов у цей дім, я обрав вас на роль своєї майбутньої супутниці. Але перед тим, як дати волю своїм почуттям, можливо, мені варто пояснити мотиви, які спонукали мене до цього одруження, ба більше — до приїзду в Гартфордшир із наміром знайти тут дружину. Що я, власне, і зробив.

Сама думка про те, що містер Коллінз, весь такий урочистий, зараз дасть волю своїм почуттям, ледь не змусила Елізабет розреготатися, тож вона не встигла скористатися нетривалою паузою в промові, щоб зупинити його. І він повів далі:

— Отож про мотиви мого одруження. Насамперед, я вважаю, що кожен священик має подавати парафіянам приклад у подружньому житті. По-друге, я переконаний, що шлюб зробить моє життя ще щасливішим. І, нарешті, по-третє, — це порада й наполеглива рекомендація з боку тієї вельми шляхетної пані, яку я маю честь називати своєю покровителькою. Саме в суботу, за день до мого від’їзду з Гансфорда, вона сказала мені так: «Містере Коллінз, ви повинні одружитися. Такий священик, як ви, просто мусить бути одруженим. З думкою про мене зробіть мудрий вибір і знайдіть собі шляхетну дружину. А заради себе зробіть так, щоб ваша обраниця була особою діяльною і корисною, не надто вибагливою, але й спроможною мудро розпорядитися невеликими прибутками. Ось моя вам порада. Знайдіть таку жінку якомога швидше, привезіть її до Гансфорда, і я навіть зроблю їй візит». До речі, дозвольте відзначити, чарівна моя кузино, що увага та прихильність леді Кетрін де Бурґ — далеко не останні переваги, які вона могла б вам запропонувати. Ви побачите, що її бойові таланти перевершують мою спроможність описати їх словами. І мені здається, що ваші вміння, пов’язані з винищенням уражених, викличуть її щире схвалення. Хоч, звісно, вийшовши заміж, вам доведеться відмовитися від таких занять.

ДВОЄ ДОРОСЛИХ НЕЧЕСТИВЦІВ, ОБОЄ ЧОЛОВІЧОЇ СТАТІ ЗОСЕРЕДЖЕНО