Читати книгу - "Мерзенна сила"

— Але ж немає жодних доказів… — почала вона і за мить додала: — Маю на увазі, ми маємо тільки його свідчення…

— Ми маємо ваші сни, — сказала панна Айронвуд, і якщо її голос і раніше не відзначався особливою лагідністю, то тепер він звучав просто суворо. В голові у Джейн промайнув якийсь напівфантастичний здогад: «Невже вона свято переконана, що навіть своїх далеких предків не слід обзивати брехунами?»

— Мої сни? — трохи різко перепитала Джейн.

— Так, ваші сни.

— Що саме ви маєте на увазі?

— У своїх снах ви бачили те, що відбувалося насправді. Алькасан справді сидів у такій камері для засуджених до страти, яку ви допіру описали, і до нього справді приходив такий відвідувач.

— Але… але ж це смішно, — не зразу знайшлася що сказати Джейн. — Це, напевне, звичайнісінький збіг, а все решта — просто страшний сон, жахіття. Я ж вам казала, той чоловік відкрутив Алькасанові голову — такого не може бути. А потім… потім вони викопати того страшного дідугана й оживили його…

— Звісно, там є невеликі неточності, неясні місця. Але, як на мене, навіть за цими епізодами криються якісь реальні події.

— Боюсь, що я у таке не вірю, — холодно мовила Джейн.

— Нічого дивного — вас так виховали, — сказала панна Айронвуд. — Втім, гадаю, невдовзі ви й самі переконаєтесь, що можете бачити уві сні реальні події, — якщо тільки ще не переконалися.

Джейн прийшли на пам’ять рядки з книги на столі, які вона пригадала так, ніби бачила раніше… та й саму панну Айронвуд вона теж бачила ще до того, як увійшла до цієї кімнати. Стривайте, але ж це все сущі нісенітниці!

— Отже, ви нічим не можете мені допомогти?

— Я можу сказати вам правду, — відповіла панна Айронвуд. — Властиво, саме це я й намагаюся зараз зробити.

— Маю на увазі, якось це припинити… вилікувати…

— Яснобачення — не хвороба.

— Та навіщо воно мені здалося! — гаряче вигукнула Джейн. — Це треба якось припинити… я цього терпіти не можу!

Панна Айронвуд промовчала.

— Може, ви принаймні підкажете, до кого звернутися? — запитала Джейн уже трохи спокійніше. — Когось порекомендуєте?

— Якщо ви підете до звичайного психотерапевта, то він стане лікувати вас, виходячи з припущення, що ці сни зароджуються у вашій підсвідомості, — сказала панна Айронвуд. — Не знаю, до яких наслідків може призвести таке лікування, але боюсь, ці наслідки можуть бути дуже серйозними. А сни, ясна річ, нікуди не дінуться.

— Та що ж це таке? — обурилася Джейн. — Я хочу жити звичайним життям, займатися своєю роботою… Це просто нестерпно! Чому саме я? Чому це діється саме зі мною?

— Відповідь на це запитання відома тільки вищим силам і вже точно аж ніяк не мені.

Ненадовго запала мовчанка, а тоді Джейн якось мляво змахнула рукою і похмуро промовила:

— Гаразд, якщо ви нічим не можете мені допомогти, то я, напевне, піду… — і раптом додала: — Але звідки ви все це знаєте? Звідки вам відомо, що це правда?

— На це питання я можу відповісти, — мовила панна Айронвуд. — Зрештою, у вас, схоже, більше причин припускати, що це таки правда, ніж ви мені сказали, а якщо таких причин і немає, то вони неодмінно з’являться — і то дуже скоро. Зробити ж висновок про правдивість ваших снів нам дозволяє те, що вони великою мірою збігаються з відомостями, які ми вже маємо. Власне тому, що ця інформація надзвичайно важлива, доктор Дімбл вас сюди й прислав.

— То він послав мене сюди не для того, щоб мені допомогли, а для того, щоб я просто вам усе це розповіла? — обурилася Джейн, пригадавши, як дивно поводився напередодні доктор, коли вона розповіла йому про свій сон. Тепер усе ставало на свої місця.

— Саме так.

— Шкода, що я не дізналася про це трохи раніше, — холодно сказала Джейн і рішуче підвелася. — Боюсь, що ми просто не зрозуміли одне одного. Я гадала, що доктор Дімбл намагається якось мені допомогти.

— Так воно й було. Проте водночас він намагався зробити ще щось набагато важливіше.

— Що ж, дякую і за це, — сухо кинула Джейн. — І як, на вашу думку, все, що ви оце наговорили, може мені допомогти? — Вона мала намір вимовити цю фразу з крижаною іронією, проте в останніх словах прозвучав усе ж неприхований гнів, а обличчя у неї зачервонілося. Багато в чому вона була ще зовсім дитиною.

— Пані Стадок, боюсь, ви анітрохи не здаєте собі справи, наскільки все це серйозно, — мовила панна Айронвуд. — Те, що ви бачили, пов’язане зі справами, порівняно з якими наше з вами щастя, ба навіть саме життя, не мають жодного значення. Будь ласка, ще раз добре все зважте. Позбутися цього дару вам не вдасться. Звісно, можна спробувати якось його притлумити, але й тут вас неминуче спіткає невдача, і це, маю підозру, може закінчитися для вас великим переляком. Ми ж пропонуємо вам скористатися своїм даром для доброї справи. Ви й самі прийдете до тями, і допоможете врятувати людство від страшної загрози, яка над ним нависла. В принципі, ви можете розповісти про ті сни ще комусь. Але мушу вас попередити, що в такому разі ви майже напевне потрапите до рук інших людей, які не менше за нас прагнуть скористатися вашими можливостями. Повірте, для них ваше щастя і навіть життя важитимуть не більше, ніж щастя і життя, приміром, якоїсь мухи. Ви бачили уві сні живих, справжніх людей, які, цілком можливо, здогадуються про те, що ви мимоволі за ними стежите, і не заспокояться, доки ви не