BooksUkraine.com » Любовні романи » Нестерпний Бос, Ірен Васильєва 📚 - Українською

Читати книгу - "Нестерпний Бос, Ірен Васильєва"

129
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Нестерпний Бос" автора Ірен Васильєва. Жанр книги: Любовні романи / Короткий любовний роман. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 27
Перейти на сторінку:
Розділ 10

Розділ 10

Декілька днів пролетіли як один.

Вдень тяжка робота. А вечорами вони мали змогу усамітнитися та насолодитися одне одним.

Томас був щасливий немов той хлопчик.

Що не залишитися непоміченим для його братів.

І п'ятничного вечора ті нагрянули в гості.

Томас відчинив двері своєї квартири, очікуючи побачити Елізабет. Але то зовсім була не кохана. На порозі стояли його брати.

- Якого біса ви тут робите?

Чоловік сердито дивився на несподіваних гостей.

Алекс із Нешем одночасно підняли руки, демонструючи по пляшці елітного віскі.

- Не жени нас брате. Ми до тебе із дарами. - Нешу, як завжди своїми жартами вдалося трохи задобрити брата.

Томас розсміявся, провів рукою по волоссю, зітхнувши все ж таки пропустив братів до квартири.

Знаючи, що скоро має прийти Елізабет, Том швидко схопив телефон, щоб попередити її про гостей.

Прекрасно пам'ятаючи її бажання залишити їхні стосунки в таємниці, просто не міг зіштовхнути її зі своїми братами. Вони відразу все зрозуміють. І як би він не хотів, щоб увесь світ знав, що вона його. Все ж таки не хотів тиснути на дівчину.

Відповідь прийшла швидко.

«Якщо в тебе гості, то побачимось наступного разу. Добре Вам повеселиться»

Том зітхнув. І набрав відповідь

«Мені шкода, що я тебе сьогодні не побачу»

 Телефон засвітився, показуючи, що Елізабет пише відповідь.

«Скористаюсь моментом і висплюсь. А то останнім часом мені це зробити не вдавалося»

Губи Тома самі по собі розпливлися в задоволеній усмішці

«Тоді солодких снів тобі люба»

Відповідь надійшла миттєво.

«Добре повеселіться. Добраніч.»

Том прибрав телефон у кишеню, захопивши три склянки пішов у вітальню, де на нього вже чекали.

- І так, - Том розлив віскі по склянках і передав їх братам, - Хто з вас розповість мені причину вашого несподіваного нічного візиту?

Томас сів на диван поруч з Алексом.

Краєм ока помічаючи, як брати переглядаються між собою. Немов ведуть тільки їм зрозумілу розмову.

Він знову посміхнувся. Згадуючи, як вони так само переглядалися в дитинстві. І помітивши це їхня мати точно знала, що ці двоє вже щось учинили пакосне. Чекай наслідків. І ті зазвичай довго чекати себе не змушували.

Найчастіше від їхньої прокази страждали сусіди.

Батько з матір'ю все чекали, коли ці двоє нарешті подорослішають.

Але спостерігаючи за братами, Томас чітко розумів, що так нічого й не змінилося.

І, може, це і на краще.

Том підвівся і оновив віскі у своїй склянці.

Брати точно дійшли якоїсь згоди, оскільки Неш нарешті спитав.

- Ти не знаєш, що відбувається з Елізабет?

Не чекаючи почути ім'я тієї про кого тільки й міг думати, мало не поперхнувся випивкою.

Намагався зібратися з думками і зосередиться на розмові.

- А що відбувається з Елізабет?

Брати знову переглянулись.

- Останнім часом вона якась не така, - Алекс пильно подивився на брата.

- Ми хвилюємося, що вона досі не прийшла до тями після того нападу, - Неш відпив зі своєї склянки задоволено жмурячись.

Том і сам хвилювався. Він не знав, як сильно постраждала емоційна її сторона. Намагався не торкатися того випадку, щоб у її пам'яті не спливли страшні спогади.

Але зараз він думав, що все ж таки варто з нею про це поговорити.

- Не знаю. Ми жодного разу не розмовляли з нею про те, що сталося. Але, все-таки думаю ви маєте рацію. І про це варто поговорити. Щоб переконатися, що Лізі справді в повному порядку.

- Що каже слідчий, який веде її справу? - Неш оновив випивку у своїй склянці.

- Ублюдок довго не з'явиться на волі. Як виявилося, той встиг наслідити ще в кількох випадках із нападом та пограбуванням. Так що точно не викрутиться і загримить на довго.

Алекс задоволено кивнув.

- І поділом йому. За свої вчинки слід відповідати.

Усі замовкли. Складалося враження, що кожен із них зараз не тут. А десь далеко у своїх думках.

Алекс з Нешем переглянувшись уважно дивилися на брата.

Томас хмикнув.

- Бачу ви завітали не тільки для того, щоб поговорити про самопочуття Елізабет.

Ті закивати, погоджуючись.

Томас стомлено потер переносицю. Посміхнувшись.

- Гаразд. Запитуйте все, що хочете знати. Тільки в мірах розумного. Подробицями ділиться точно не стану.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 22 23 24 ... 27
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нестерпний Бос, Ірен Васильєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нестерпний Бос, Ірен Васильєва"