Читати книгу - "Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак"

Щоб не нудьгувати, Ніколас проглянув ще кілька сторінок блокнота і здивовано підкинув брови, коли наштовхнувся на щось подібне до щоденника. Покосившись на Ганну, яка захоплено говорила з кимось по телефону, він почав непомітно читати зміст.

"Зізнаюся чесно, я не хотіла вести щоденник. І досі ця ідея не здається мені такою вже привабливою. Проте мій психолог порадив (насправді занадто наполегливо, щоб назвати це просто радою) мені писати тут уривки спогадів, так що…

Привіт, щоденник. Як в старі добрі часи, які, дай Бог пам'яті, (немає дійсно, дай, дуже не завадить) були ще в шкільні роки. Тільки тут я не заповнюватиму анкети друзів і виписувати цитати з книг. Ні-і. В тобі зберігатимуться шматочки моєї рваної пам'яті. Я тут подумала… Може, має сенс написати своє ім'я? Розповісти про себе, а не тільки те, з чого все розпочалося. Зробити, як і належить в справжніх особистих щоденниках. Чи я плутаю з мемуарами? М-м-м ні, це вже занадто. Та і завдання було іншим. Ось так і живемо. Спочатку робиш домашнє завдання в школі, потім в університеті, а після – в психотерапевта. Що ж, приступимо.

Дорогий щоденник, мені сняться страшні сни. Катастрофи і закопані перші поверхи будівель. Міста в колоніальному стилі, зірки і один прапор, ніби до нещастя держава була єдиною, із загальною культурою та без війни. Але в моїх снах, отруєна радіацією вода, яку не можна пити, багато померлих і вмираючих, так багато горя, болю і сліз, що я не справляюся. В середині мене сама порожнеча, абсолютно нічого. Я намагаюся всім довести, що щаслива, стримую сльози і, здається, у мене виходить, навіть голос не тремтить. Може, я і здаюся сильною, але в середині зломлена. Що толку від гарної тарілки, якщо вона порожня? З людьми так само".

– Ніколас, – окликнула його Ганна, і він непомітним рухом перегорнув сторінку на ту, що з ескізом. – Едвард купив нам квитки в Пітер. За годину зустрічаємося в аеропорту.

Хитроу зустрів їх високими стелями, білосніжними стінами і акуратними чергами. Підхопивши сумку Ганни, Ніколас неквапливим кроком попрямував до залу очікування.

– Обожнюю аеропорти та пасажирів, а ти? – Запитав він.

– Ні-і, – трохи подумавши, відповіла вона.

– Тут люди здаються такими цікавими.

– В них просто більше грошей, ніж у тих, хто подорожує поїздом або автобусом. А так. Звичайні люди, – не погодилася з ним дівчина. – Ніколас, розкажи щось про себе. З чого розпочалася твоя історія? – несподівано попросила вона.

– Давай розповім тобі забавну історію з дитинства, – посміхнувся Ніколас, опустився на канапку поряд з Ганною і дістав з кишені куртки свій талісман, з яким ніколи не розлучався, задумливо покрутив його в руках. – Моє захоплення ловцями снів почалося багато років тому. Одного разу мене запросили на новорічну вечірку в стилі "Назад в минуле", за сценарієм там були і дикуни, і індійці. Мені хотілося подарувати батькам річ, яка була б оригінальною, і в той же час зроблена з душею.

Тоді прийшла думка про ловця снів, і я вирішив спробувати його зробити. Мене все це сильно захопило і я продовжив їх майструвати. З часом почав удосконалювати техніку. В процесі напрацював різні деталі, які полегшують виготовлення і роблять зовнішній вигляд ловця снів естетичнішим. Але найперші ловці були дійсно якимись шаманськими. Знаєш, що за традицією для їх виготовлення використовується вербова гілка? – Запитав Ніколас, на що заінтригована Ганна лише похитала головою.

– Доки гілка свіжа, її легко можна скрутити в потрібну форму, зафіксувати і дочекатися, поки пісохне клей. За легендою індійців, вербовий круг символізує цикл життя людини. Ловець снів не має бути вічним. Коли під натягненням ниток, лозини ламалися, це означало закінчення певного етапу життя людини. В наші дні ловець снів не завжди використовується як оберіг. Часто це просто аксесуар інтер'єру в бохо – стилі. Для того, щоб виріб прослужив довго, необхідно зробити його міцнішим. Я використовую натуральні матеріали, такі, як виноградна лоза або бамбук. Павутину важливо плести з бавовняних, конопляних ниток, також можна використати і із льону. Колір ниток значення не має. Все діло смаку, фантазії. В павутину додаються маленькі намистини, які символізують росу. Якось я використав в роботі бите скло.

Якщо використати відповідні по знаках зодіаку натуральні камені, то це посилить енергію амулета і позитивно впливатиме на майбутнього його хазяїна, – Ніколас протягнув дівчині свій амулет, щоб та розглянула його ближче. – Обов'язковим елементом ловця снів є перо птаха. Пір'я символізує життя, дихання, повітря і вітер. Можна використати будь-яке натуральне пір'я: сови, орла, фазана, сойки.

В вигляді декору я додаю в композиції різні глиняні і металеві елементи, але замість пір'я їх використати не можна. В ловцеві снів мають бути хоча б три пера. Час, витрачений на виготовлення одного ловця снів, залежить від розміру круга і від частоти осередків в павутині. Чим більше осередків, тим складніше робота. Довше за часом робиться виріб в павутині якого, дуже багато намистинок. В середньому я витрачаю півгодини на виготовлення маленького ловця снів, а на великі йде приблизно години три. Я намагаюся кластися в рекордно короткий час.

З кожним місяцем замовлень все більше, тому доводиться викручуватися. Якщо я сідаю за роботу, то намагаюся завершити її. Бажано робити ловець снів, не відриваючись, поки знаходишся на одній хвилі, на одному емоційному пориві. Ще я малював з самого дитинства. Хотів вивчитися на дизайнера, – Ніколас підморгнув Ганні, натякаючи на те, що в них багато спільного. – Але коли постало питання про вибір професії, мама хотіла, щоб я став програмістом. Склавши складні іспити, я все ж вступив на цю спеціальність, але, як важко мені все це давалося. Після першого курсу прийшло розуміння, що це зовсім не моє. Мені потрібно було щось міняти, і я кинув навчання. Працювати по професії я не збирався. Тоді батько сказав, щоб я займався тим, що в мене дійсно добре виходить, тим, що приносить мені задоволення. Я прикинув і виявилось, що мої замовлення по ловцях, приносять стільки ж грошей, скільки будь – яка робота на окладі. М-м-м, що ще розповісти. – задумливо протягнув Ніколас.

– Майстер – клас в комерційних цілях у мене був всього один. І це не означає, що я не ділюся досвідом, щоб не плодити конкуренцію. Вся річ у тому, що в мене не виникало цієї потреби. Всі