Читати книгу - "Фантомна довіра, Лана Вернік"

Його стосунки з Тонею ставали все прохолоднішими, але з’ясування взаємних претензій постійно відкладалося.   

21 листопада йому подзвонив Степан, повідомив, що він вже повернувся з Колумбії, що Фурія загинула, що він змушений закінчити в Москві “роботу”, а потім поїде до України — вимолювати у Лори пробачення і ще один шанс. Бакеро запевнив друга, що Лариса пробачить його, але просити потрібно ДУЖЕ ЩИРО. Побажав йому успіху. Того вечора він сказав Тоні, що хоче повернутися додому — їй така ідея не сподобалася. Вона не хотіла повертатися до України і бажала лишитися тут. Навіщо повертатися? Навіщо жити в країні, де навіть бруківку не миють? 

Тоня, котра звикла за ці півтора роки до гарного життя, їхати з Лондона не бажала. Вона ображалася на нього, кричала і плакала, та він був непохитним у своїх намірах — вони повертаються до України. І тоді Тоня… знайшла собі іншого. Англієць був трохи старшим за Бакеро, невисоким, рудим, трохи вирячкуватим і плюгавим, але при грошах. Він жив у будинку навпроти і з самого приїзду виказував Антоніні знаки уваги, але вона їх — ігнорувала, бо на фоні Бакеро англієць виглядав, м’яко кажучи, не дуже. Та коли норовливий циган схотів поїхати — дівчина замислилася. Повертатись до України вона не бажала, тому шукала будь-який спосіб лишитися. І знайшла. Вона погодилася піти на каву з англійцем. Потім ще раз. І згодом Тоня заявила, що вона нікуди не їде. Відтепер — у неї є інший. Вона зібрала речі і, демонстративно перейшовши через дорогу, пішла до будинку Джеймса. Бакеро не побіг за нею. Хоча хотів. Він мовчки простежив, як рудий англієць обіймає і цілує Тоню, переможно посміхаючись до нього, і зачинив двері. Це кінець.

Він повернувся до України перед Миколаєм. Після відвідин батька поїхав у селище до Степана, котрий з нагоди одруження забрав дві з чотирьох своїх невикористаних відпусток. До Бонда якраз приїхала його кузина Софія, котра почувши про племінницю і одруження брата, поспішила накупити гостинців та приїхати привітати подружжя особисто. Дівчина трохи схудла, за що отримувала компліменти від Лори, кузена і від їхнього гостя.

Бакеро не хотів розповідати про те, що з Тонею все скінчено, але довелося. Нависла пауза, яку порушив Степан, запропонувавши поїхати зустрічати Новий рік на дачу в Одесу.

— Взимку на море? — здивувався циган.

— А в чому проблема? Зустрінемо там Новий рік. Тобі не все одно де бухати? — в тон йому поцікавився Степан.

— Ну… — Бакеро потер переносицю, — можна. А коли?

— Як Лора скаже, — він поглянув на здивовану дружину. — Я готовий хоч зараз. Софіє, ти з нами? — Степан звернувся до своєї кузини.

— А я вам там не заважатиму?

— За це не хвилюйся. То як?

— Ну… Взимку я до моря ще не їздила…

Лариса дивувалася пропозиції поїхати на дачу взимку, але ж вона бачила, що будинок мав опалення… І Макар казав, що взимку на дачі тепло.

— Можна поїхати, я не проти. Меланії до педіатра аж 10 січня… До того ж — Новий рік, нове тисячоліття… — вона поглянула на Степана. Це вдруге вона зустрічатиме Новий рік з ним. 1998 рік вони зустріли разом у Єгипті. 1999 — вона зустрічала сама, а він? Навряд чи він був сам… у грудях запекло́. Обіцяла сама собі не згадувати, та виконувати цю обіцянку було важко. 2000 — знову з ним… а далі? Так, тепер вона — його дружина, він прискореними темпами зробив їй паспорт на нове прізвище і закордонний дипломатичний, як своїй дружині. Написав заяву на усиновлення “її дитини” і у Меланії відтепер нове свідоцтво про народження, де він вписаний, і по-батькові вона тепер — Меланія Стефанівна, як і його інша бабуся… З роздумів Ларису вивів дотик Степана до її руки.

— МАла, ти десь далеко, — сказав він, легенько стискаючи її пальці.

— Я замислилася… То коли їдемо? Завтра?

Поїздка на дачу надала можливість всім розвіятися. Поїхали машиною Степана: за кермо сів Бакеро, Софія попереду, Лора з Меланією і Степаном позаду. На щастя, майже всю дорогу дівчинка спала. Вже ближче до Одеси Степан сів за кермо, бо добре знав, як доїхати швидше.

Макар і Марина висловлювали співчуття з приводу загибелі “його тітоньки, Кіри Дмитрівни”. Степан мовчки кивав головою. Працівників не здивувало, що він “отримав у спадок дачу”. Пояснювати нічого не став. Фурія була досить неоднозначною постаттю в його житті. Вона знищила його батьків, позбавивши його, малого, батьківського піклування і любові. Вона зруйнувала світ, у якому він міг вирости, і створила для нього свою власну версію життя. Таку, яка була зручна тільки їй, щоб використати всі його таланти. І хто-зна чи зустрів би він Лору, чи жила б вона взагалі, якби не було Фурії?

Степан з Лорою і донькою оселився у нижній спальні, де вони жили раніше. Бакеро і Софія — у кімнатах нагорі. Щоправда, через тиждень вони вже спали в одній кімнаті. І поверталися до Києва після Нового року вже як пара, називаючи Степана “звідником”. Він усміхався і загадково мовчав. Те, що циган подобався його кузині, він знав вже давно, а тепер, коли той був вільний — чому б не дати їм шанс спробувати бути разом?

Нові стосунки для Бакеро виявилися набагато “легшими”. Софія не влаштовувала сцен, не приходила з перевіркою до нього на роботу і не вишукувала слідів зради на його одязі. З нею він міг дозволити собі просто розслабитися. Від початку їхніх стосунків Софія швидше почала худнути — закоханість позитивно вплинула на її зовнішність. У кінці квітня вони одружилися, а на початку червня, перед самим днем народження Степана, до України повернулася Тоня.

Життя з англійцем виявилось не таким солодким, як вона собі планувала. У ліжку він був — так собі, а гроші давав їй неохоче. Потім взагалі сказав, що не збирається її утримувати, і щоб вона шукала собі роботу. Повернулася додому. Більше не було куди. Андрій Семенович тримав дистанцію. Мама раділа її поверненню. Від матері і дізналася всі останні новини. Лариса народила від Відьмака? Оце так новина… і він визнав дитину та розписався з нею? А Бакеро? Одружився з кузиною Степана??? Як? Коли? Трохи більше місяця назад? Не очікувала дізнатися, що Бакеро вже одружений. Так швидко… Захотілося з ним зустрітися. Навіщо? Не знає. Просто хоче. Можливо, вибачитись. Тоня прийшла до Хризонівни додому і зустріла там ВСІХ… Вони саме планували поїздку до Одеси, де збиралися святкувати один рік Мелінії і двадцять вісім її батьку.