Читати книгу - "Фаворитка. Між двох вогнів, Очеретяна Кішка"

Раптом він нахилився і впіймав обличчя Катріни в долоні. Вона впиралася йому руками в груди і майже перестала дихати, охоплена жахом, але її співрозмовник продовжив говорити тихо вкрадливо

- Ця історія з дитиною стара як світ. Я ще не бачив дівчинку, але впевнений, що вона чарівна з двох причин: її мати красуня, а справжній батько... сумніваюся, що він міг би бути потворними старим йолопом. 

- Що ви собі дозволяєте? – Катріна почервоніла, щоки її палали, а руки не могли стримати дрібне тремтіння. 

- Те, що давно має бути дозволити – говорю правду! Ви мені подобаєтесь, люба герцогиня. Я знаходжу вас красивою, розумною та нещасливою у шлюбі. Тому я пропоную угоду: ви не підніматимете крик, а я обіцяю, що маленька Флоренца залишиться тут і зростатиме, як справжня принцеса. До її батька мені немає жодної справи, а наш шллюб, я це теж обіцяю, здасться вам навіть приємним! – він наблизив обличчя та поцілував її в губи. 

Це був не швидкоплинний поцілунок і не холодний дотик чоловіка. Він припав до соковитих губ Картини і накрив вуста спочатку ніжно, а потім все владніше. Вона могла б спробувати дати йому ляпас або вкусити, але не зробила цього. Страх поступово вгамовувався, а на його місце приходило здивування, збентеження, недовіра у всіх можливих відтінках. Його долоні розтиснулися так само несподівано, як упіймали в полон.

- Ви дійсно вважаєте, що я поведуся на ваші вмовляння? Я не знаю вас, не знаю, що у вас на думці і точно не зможу бути вашою дружиною! – промовила Катріна, не відриваючи очей від незнайомця. 

- А якщо я скажу вам правду? – він схилив голову набік, як це роблять цікаві діти. – Що, якщо різниця і справді буде для вас не така вже й велика? Між мною та Едвіном надто багато спільного, не тільки цього, – він провів рукою, натякаючи на зовнішність. – Ми єдиноутробні брати і ваш законний чоловік – мій близнюк! 

Новина була приголомшливою. Вона могла чекати від чоловіка любо витівки, але щоб він просто помінявся з братом місцями? Ні, вона нічого не чула ні про якого близнюка, але в чомусь двійник герцога мав рацію – королівська родина зберігала занадто багато таємниць. 

- Неймовірно! – відповіла вона голосом, що змінився. – І мій чоловік пішов на таку угоду? 

- Скажімо так... його вмовили. Тепер лишилося вмовити вас! – він почав діяти сміливіше, взяв герцогиню за руку і підніс її до губ, не відриваючи від наляканої гості погляду. 

- І як же накажете звертатися до вас? 

- Як вам завгодно! – тепер на його гарному обличчі блукала посмішка. – Зазвичай подружжя вигадує щось ніжне. То як ви називали мого брата: Ед? Уінні? Нед? Що ж вигадати ще...

Катріна не витримала та посміхнулася:

- Я мала на увазі ваше справжнє ім'я! 

- Ви хочете сказати імена. Я ж син королеви, тому вибирайте, що вам більше подобається: Філіп Бенедикт Томас Боуді.

- Ну що ж, я приймаю вашу пропозицію, Філіпп!