Читати книгу - "Листи Крутеня"

що Ворог виділяє його нам дуже мало. Більшість людей помирає ще немовлятами; з-поміж тих, що вижили, багато помирають замолоду. Очевидно, народження людини важить для Нього насамперед як підготовка до смерті, а смерть — виключно як двері до потойбічного світу і життя. Нам дозволено працювати лише з вибраною меншістю людства, бо те, що люди називають «нормальним життям», є винятком. Очевидно Він хоче, щоб дехто (але тільки мало хто) з людських істот, якими Він населяє Небеса, мали досвід опору нам протягом земного життя тривалістю 60–70 років. Ну що ж, це і є та нагода, яку ми повинні використати, і чим менша вона, тим більше треба докласти зусиль, щоб використати її сповна. Хоч би що ти робив, бережи свого підопічного.

З прихильністю твій дядько Крутень.

Лист XXIX

Мій любий Шашеню!

Тепер, коли вже стало ясно, що німці бомбардуватимуть місто твого підопічного і обов'язок змусить його бути в самому центрі небезпечних подій, ми повинні обдумати наші дії. Чи треба нам поставити собі за мету викликати в ньому боягузтво, чи хоробрість з наступною гордістю, чи, може, ненависть до німців?

Боюся, що нічого доброго в тому, щоб зробити його хоробрим, немає. Наш Дослідницький Відділ ще не знайшов способу (хоча результати очікуються з години на годину), як виробити ту чи іншу чесноту. Це поважна перешкода. Для того, щоб значно й дієво послабити людину треба, щоб вона мала якусь чесноту. Чого вартий був би Аттіла, якщо б не був хоробрий, чи Шілок без його самозречення стосовно плоті? Оскільки самі не можемо наділяти людей цими якостями, ми повинні використовувати ті, якими наділяє їх Ворог. А це означає залишити Йому деяку опору в тих людях, яких ми неодмінно перетягнули б на наш бік. Дуже незадовільна ситуація, але я вірю, що невдовзі навчимося діяти краще.

З ненавистю ми можемо впоратися. Напруження людських нервів від гуркоту, небезпеки і виснажливої праці роблять людей схильними до будь-яких бурхливих емоцій, і нам залишається тільки спрямувати цю чутливість у належне русло. Якщо сумління чинить Ненависть найкраще поєднується зі страхом. Боягузтво, як ніяка інша вада, винятково болісне: жахливо передчувати його, жахливо зазнавати його, жахливо пам'ятати про нього. Ненависть має свої принади. Вона часто є компенсацією для зляканої людини, щоб очухатися після страждань, спричинених страхом. Чим більше він боїться, тим дужче ненавидітиме Ненависть також сильний заспокійливий засіб від сорому. Щоб дужче вразити його милосердя, ти повинен спочатку вразити його хоробрість.

Це досить делікатна проблема Ми зробили людей гордими за більшість пороків, але не за хоробрість Кожного разу, коли ми вже майже досягали в цьому успіху, Ворог допускав війну або землетрус, або ще якесь лихо, і тоді хоробрість ставала такою захоплюючою й важливою навіть в очах людей, що вся наша робота зводилася нанівець. Є ще принаймні одна вада, за яку вони відчувають справжній сором. Але небезпека прищеплення боягузтва нашим підопічним полягає в тому, що ми пробуджуємо в них правдиве самопізнання з подальшим каяттям і покорою. Так, протягом останньої війни тисячі людей, виявивши в собі боягузтво, вперше пізнали повною мірою моральний світ. У мирний час ми можемо змусити багатьох із них бути цілком байдужими до зла та добра, а під час небезпек світ постає перед ними таким, що навіть ми не в силі засліпити їх. І ось тут перед нами постає болісна дилема. Якщо б ми підтримували серед людей справедливість і милосердя, то діяли б на користь Ворогові. Якщо ж ми штовхаємо їх до протилежного, то це рано чи пізно призведе до війни чи революції (бо Він допускає це), а явне боягузтво або хоробрість пробуджують тисячі людей від морального заціпеніння.

Це, очевидно, одна з причин, чому Ворог створив небезпечний світ — світ, у якому моральні засади справді знаходять своє відображення. Він розуміє так само як і ти, що хоробрість це не просто одна з чеснот, а форма кожної чесноти в момент випробування, тобто в опір, заплутай підопічного. Хай він скаже, що відчуває ненависть не за себе, а за жінок та дітей, що християнинові пристало прощати своїх, а не чужих ворогів. Інакше кажучи, хай він достатньо повно ототожнює себе з жінками й дітьми, щоб відчути ненависть за них, але не настільки, щоб вважати їхніх ворогів своїми і отже об'єктами, гідними прощення.

Ненависть найкраще поєднується зі страхом. Боягузтво, як ніяка інша вада, винятково болісне: жахливо передчувати його, жахливо зазнавати його, жахливо пам'ятати про нього. Ненависть має свої принади. Вона часто є компенсацією для зляканої людини, щоб очухатися після страждань, спричинених страхом. Чим більше він боїться, тим дужче ненавидітиме Ненависть також сильний заспокійливий засіб від сорому. Щоб дужче вразити його милосердя, ти повинен спочатку вразити його хоробрість.

Це досить делікатна проблема Ми зробили людей гордими за більшість пороків, але не за хоробрість Кожного разу, коли ми вже майже досягали в цьому успіху, Ворог допускав війну або землетрус, або ще якесь лихо, і тоді хоробрість ставала такою захоплюючою й важливою навіть в очах людей, що вся наша робота зводилася нанівець. Є ще принаймні одна вада, за яку вони відчувають справжній сором. Але небезпека прищеплення боягузтва нашим підопічним полягає в тому, що ми пробуджуємо в них правдиве самопізнання з подальшим каяттям і покорою. Так, протягом останньої війни тисячі людей, виявивши в собі боягузтво, вперше пізнали повною мірою моральний світ. У мирний час ми можемо змусити багатьох із них бути цілком байдужими до зла та добра, а під час небезпек світ постає перед ними таким, що навіть ми не в силі засліпити їх. І ось тут перед нами постає болісна дилема. Якщо б ми підтримували серед людей справедливість і милосердя, то діяли б на користь Ворогові. Якщо ж ми штовхаємо їх до протилежного, то це рано чи пізно призведе до війни чи революції (бо Він допускає це), а явне боягузтво або хоробрість пробуджують тисячі людей від морального заціпеніння.

Це, очевидно, одна з причин, чому Ворог створив небезпечний світ — світ, у якому моральні засади справді знаходять своє відображення. Він розуміє так само як і ти, що хоробрість це не просто одна з чеснот, а форма кожної чесноти в момент випробування, тобто в момент найвищої реальності. Люди стриманість, чесність, милосердя яких відступають перед небезпекою, будуть стримані, чесні й милосердні лише за певних обставин. Пилат був милосердним доти, доки це не стало небезпечним.

Отже,