Читати книгу - "За двома зайцями, Старицький М. П."
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Голохвостий. Що ж це, впустили якусь самашедшу!
Секлита. Я самашедша? Ти мене самашедшою зробив!
Проня. Вона п’яна! Залила очі та й лізе!
Явдокія Пилипівна. Голубко, сестро, не безчесть нас, не губи нашої Проні! Одна ж тільки! (Плаче).
Секлита. Сестро! В тебе дочка і в мене дочка! Нехай я буду й сяка й така, і проста, і ликом шита, а все-таки я мати своїй Галі! Не дам знущатись над моєю дитиною і запанілим поганцям! (До Голохвостого). Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стежку? Нащо залицявся, коли ти не думав її брати?
Проня. Свириде Петровичу, що вона каже?
Прокіп Свиридович і Явдокія Пилипівна. Як же це, Свириде Петровичу?
Голохвостий. Брехня, брехня! Я вам не позволю публіковать меня! Я вам! я… я…
Устя (до Секлити). Ще й брехню завдає?!
Секлита. Я тобі докажу брехню, перевертню чортовий, пройдисвіте, ланцю!
Голохвостий. Я такого шкандалю не попущу, не прощу нікаким разом! Я вам не хто! Я Свирид Петрович Галахвастов! Мені гаваріть такого чортовиння? Да у мене всі будочники он де! (Показує кулак). Да я вас у часть! Да я вас за брехню в рештанську і замкну трома замками!
Устя. Що, як замкне?
Всі. Під три замки?
Секлита. Ой, люде добрі, що ж це! Мене у рештанську за правду? Секлиту Лимариху, чесну хазяйку, під три замки? За те, що ти вчора заручився з моєю дочкою?!
Проня. Ай! То правда? Що ж це?…
Прокіп Свиридович і Явдокія Пилипівна. Господи, глум який! Попущеніє боже! (Плачуть).
Меронія. Чисте скушеніє!
Голохвостий. Врьош, стара! Я її знать не знаю, вєдать не вєдаю! З її какоюсь дочкою! Вона сказилась! А ми, Проню, хадьом вінчатись, Прокопе Свиридовичу, когда почали дєло, то надобно якось кончать. Невже нас буде держать одна брехлива баба?!
Секлита. Я брешу?! Я сказилася? А не діждеш ти з твоїм чортовим батьком, з твоєю поганою матір’ю! Не будеш вінчатись: не пущу попа в ризи, хоч роздеріть мене! Од кумці-голубці, кажіть же ви, хай люде чують; заступіться хоч ви за Лимариху,- опаскудив мою чесну сім’ю оцей ланець, шарлатан! А сестра рідна за ним руку тягне!
1-й бас (2-му). Що, брат, не горілкою пахне!
2-й бас. От халепа!
Проня (кричить). Докажіть, докажіть!
Марта. Як же, учора заручився, сама власними очима бачила і оцими вухами чула! Щоб я луснула, коли ми не пропили Галю!
Устя. Та ще спочатку за столом, а далі і долі, і заручних пісень співали їм.
Меронія. Та ще цей раб божий і танцював без одіянія скусительно!
Проня. Ой! Підступило під серце! Рятуйте! (Переходить і припада до матері).
Явдокія Пилипівна. Господи, боже мій! Що ж з нею? Хоч згляньтесь!
Прокіп Свиридович. Що ви зробили з дитиною нашою?
Кинулись до Проні, розстібують плаття.
Секлита. А що, не вірили, який зух?
Голохвостий (з одчаем до Проні). Не вірте їй: це заговор! Вона підпоїла, підкупила свідків. Я їх усєх на суд! Ну, де ж би таки я, Галахвастов, посватався на какой-небудь простой поганкє?
Секлита (з кулаками до Голохвостого). Моя дочка поганка? Ах ти, каторжний, сибірний! Та я тобі очі видеру з лоба!
Проня (нервно плаче). Мамо, я не вірю їй! Вона нарочито шкандаль робить… Заступіться ж! Не видержу… давить мене!
Явдокія Пилипівна. Сестро, зглянься на нас! Не безчесть дочки. Господь тебе покарає на твоїй! (Рида.)
Прокіп Свиридович. Слобоніть гостину, сестрице! Бачите, яке лихо!
Секлита. Так так? Мене з хати?!
Проня (кричить, ридаючи). Ідіть собі! Не топіть мене!
Секлита. Дурна ти, навісноголова! За якого харциза заступаєшся! Думаєш, що любить тебе? За гроші тільки бере, за гроші! Та він тебе вчора привселюдно лаяв, нівечив, гидив!
Голохвостий (кричить). Не йміть віри їй: бреше!
Секлита. Ой, кумці мої, заступниці мої! Кажіть уже ви, бо були там! Кажіть по правді!
Марта. А лаяв, господи як, і в батька, і в матір; величав її совою, чаплею, кислоокою жабою!
Проня. Ой, ой! Зарізав!… Під серце! Води!…
Явдокія Пилипівна. Боже мій! Убили дитину мою! (Упада коло дочки, розстібує їй плаття).
Устя. А проклинав як: щоб і халера, і чума на їх голову, щоб виздихали цілим кодлом!
Меронія. Прорицав: анахтема, і дунув, і плюнув, як на сатану!
Голохвостий (несамовито). Це наклепи! Я в суд подам!
Проня. Ай, води, води!… (Ніби зомліла).
Прокіп Свиридович. Химко, води швидче! Господи, одпусти і припусти!
Явдокія Пилипівна. Ой, рятуйте! Нежива!
Химка приносить воду. Прискають удвох на Проню. Степан продирається в двері і щось шепоче Галі. Проня телесується, коло неї упадають старі.
2-й бас. Пропала вже випивка!
1-й бас. Ходім мерщій, щоб ще до мирового не попасти!
Проня
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За двома зайцями, Старицький М. П.», після закриття браузера.