Читати книгу - "Диво для генерального, Аріна Вільде"

Глава 7.2

Коли я покинула кабінет начальниці, першим поривом було вирушити до Льоші і розповісти все, що я про нього думаю, але через кілька хвилин я остигаю і повертаюся до себе. Сідаю за робочий стіл як ні в чому не бувало і люто б'ю по клавішах, зганяючи на них свою злість на чоловіка.

– Отже, може достатньо тримати все в собі і нарешті розкажеш, що тебе турбує? - Подруга під'їжджає до мене у своєму офіскому кріслі на коліщатках.

Я важко зітхаю. Даю спокій нещасній клавіатурі.

– Давай вийдемо, - киваю на двері і ми одночасно піднімаємось на ноги.

Мовчки стукаючи каблучками йдемо до вбиральні. Потім я перевіряю всі кабінки і, переконавшись, що в приміщенні немає зайвих вух, притуляюся стегнами до підвіконня і ділюся з подругою:

– Ми з Олексієм розлучаємося, Олено. Я кілька тижнів тому дізналася, що він мені зраджує.

– Що? - У неї розширюються від подиву очі. Вона завжди вважала нас із чоловіком зразковою та ідеальною парою. Навіть жартома казала, що заздрить. Такого видного чоловіка, як Льоша, важко заграбастати та до вінця відвести.

– Ти... ти застала їх?

– Ні. Але він сам зізнався. І це не найгірші новини, – я витримую паузу. Мені треба із цим поділитися. Дуже потрібно. - Я вагітна. Не від Льоші. Ще у лікаря нне була, але всі тести позитивні. І мене скоро звільнять.

Олена прикриває рот долонькою, витріщається на мене з недовірою, немов підозрює, що я її зібралася розіграти.

– Як це взагалі сталося? Коли? – її голос зривається на істеричні нотки. Вона підходь до мене, обіймає, заспокоює, бо помічає сльози, що блиснули в моїх очах.

Я плутано про все їй розповідаю. Включно з ганебним завершенням свята в будинку батьків чоловіка. До кінця вже ридаю на всю, зате подруга на проклинає мого чоловіка.

– Слухай, ну це незаконно - тиснути на тебе зі звільненням! - Коли емоції трохи вщухають, заявляє вона.

– І що я зроблю? Вийду з транспарантом на прохідну і буду кричати як несправедливе життя і начальство в нашій компанії? - Підходжу до раковини і вмикаю холодну воду. Потрібно привести себе до ладу. Будь-якої миті сюди хтось може увійти і я не хочу, щоб мене застали в такому вигляді.

Подруга примружується. По її недоброму погляді я розумію, що вона щось вигадала.

– Навіщо із транспарантом? Знаєш, - задумливо вимовляє вона, постукуючи наманікюреними пальчиками по підвіконню, - у п'ятницю корпоратив важливий намічається. Збереться вся верхівка, генеральний офіційно представить свого племінника. Будуть танці і все таке. Ти у нас дівчина ефектна, серед інших офісних мишок одразу виділяєшся. Тобі треба якось потрапити в поле зору нового генерального, станцювати з ним разочок і натякнути як шкода, що ти не зможеш попрацювати під його початком. Адже чоловік-тиран помстився за розлучення і викинув тебе з компанії.

Я стою, кліпаю очима і намагаюся переварити її план.

– Ти ж жартуєш зараз?

– Алю,  - На її обличчі розпливається підступна посмішка. Відчуття, наче вона подумки розіп'яла Льошу разом з його коханкою. - Якщо Олексій використовує брудні методи, то чому б тобі не спробувати?

– Кинь, Олено, там буде сотні дві, а то й більше запрошених. Імовірність, що наш новий генеральний раптом захоче потанцювати зі мною рівна тому, що я від нього вагітна, - криво посміхаюся я.

– Ти головне до п'ятниці протримайся, а там щось придумаємо.

"До п'ятниці протримайся", - звучить простіше, ніж насправді. Адже вже наступного дня після нашої розмови готовий наказ про моє звільнення, а в сумочці у мене висновок лікаря про мою вагітність.

А ще кілька разів мені дзвонила свекруха. Трубку я, звісно, ​​не взяла. Мені все ще неймовірно соромно і перед нею, і перед усією ріднею Олексієя. Хоча треба було б вибачитись, звичайно. Але це не в моїх силах.

У результаті, Ганна Сергіївна надсилає гнівне повідомлення про те, що вони мені дали притулок, людиною зробили, а я свиня невдячна посміла їхньому Льоші серце розбити, ще й дитину нагуляти на стороні.

Сперечатися я не стала. Як і доводити щось. Нехай думають, що хочуть. Це не мої турботи.

А ось Льоша мене здивував. Приємно. Весь тиждень мовчав, лише коротко в месенджері повідомив, що отримав документи від мого адвоката і буде за кожну копійку битися. Нічого не віддасть.

Олена мене підбадьорює, Марина, якій я все розповідаю теж, але з більшими подробицями та у фарбах, відразу ж розгортає активну діяльність, намагаючись знайти мені роботу в терміновому порядку.

– Все що поки є – адміністратор торгового залу, Аль, – з сумом повідомляє вона мені. – Зарплата хороша, але графік не нормований. Супермаркет, до речі, у твоєму районі.

– Даси мені контакти, у мене зараз вибір невеликий, - підтискаю губи і зітхаю. У цей момент ясно розумію одну важливу річ – яким би забезпеченим не був чоловік, жінка завжди має бути фінансово від нього незалежною. Тому що сьогодні у вас шалене кохання, а завтра можна опинитися на вулиці в одних капцях.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно