Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

– Яка?

– Мій батько - людина, в якої хватає бабла, ангажований в діяльність Церкви. Політик. Різкий

правий. Настільки, що праворуч від нього просто стіна. Як би це виглядало, якби його сина, священика, спіймали на тому, що він трахає двох маленьких дівчаток, га? Я б пішов, все б вилізло на світ божий, нащо

таке кому? А так грошики попливли куди треба, і тиша. Все зроблено. І мене традиційно відправили на іншу

парафію, нібито, я не без кари обійшовся. І ось моя історія.

Марек кинув цигарку і затоптав її.

– У кожного є.

– О так, я над собою не жалюсь. Не думай собі. Не скажу, що моє життя таке легке й солодке, як

пудинг. Але я в такій пастці, що як хочу його утримати, то мушу бігати з колораткою10 і... ой, що й говорити.

Марек глянув у бік костелу, і Косма вже знав, що хлопець рано чи пізно сутану зніме. Довго це не

триватиме. Соціальний тиск був меншим, ніж колись, ніхто більше не дивився на колишнього священика, як

на прокаженого, світ був відкритий для нього. Він навіть міг би завести блог про те, як він втік від касти

чорних.

– Але, якби хотілося поговорити, то ласкаво прошу, — сказав священик, виходячи, взяв свою сумку з

покупками й попрямував до дому.

Косма глянув на нього з інакшого кута. Практично кожен хлопець, який пішов до семінарії, вже ніс

свій хрест. Нарешті щось підштовхнуло його на цей шлях, перспектива життя без сім'ї, сексу, дітей, які

граються в саду, була не для всіх. Особливо зараз, коли світ не мав кордонів. Дуже часто це були забиті

хлопці, в житті яких домінували батьки. Він був іншим. Тому й не витримав. Насправді він не один такий. Їх

було дванадцять, двоє з них витримало до священицького рукоположення. Такі часи.

Однак ця розмова підтвердила його переконання, що йому потрібно дізнатися більше про зниклого

хлопця. Це був ключ, або принаймні один із них. Якщо другий теж потрапив сюди, напевно, була причина.

Настав час повертатися на вечерю, виявилося, що Валясякова не так уже й погано готує. Потім трохи

переглянути Інтернет, а потім зустріч з Майєю. Він мав подзвонити їй, але забув. З самого ранку було багато

чого, чи, може, йому просто було трохи ніяково і соромно? Він дістав візитну картку й набрав номер, вибитий чорними цифрами на зеленому картоні.

– Привіт, — тихо сказав він у трубку. – Це Косма.

– Привіт!

Мабуть, це прозвучало радісно. Його горло злегка стиснуло.

– Не знаю, чи пам’ятаєш ти мене, вчора…

– Пам’ятаю, — швидко відповіла дівчина. – Ти вчора ходив по цвинтарю, а потім тобі довелося

заглянути в лігво лева в образі самого пароха.

– Це воно.

10

Виключно, щоб нагадати. Колоратка - особливий комірець католицького (і протестантського) священика.

28

– Я рада, що ти дзвониш, бо, знаєш, сьогодні буду у Вниках. Хіба що ти не покинув цю забуту світом

країну. Вники інколи швидко набридають туристам, знаєш, там немає принад, діти скаржаться, немає

ресторанів із бутербродами з смаженим сиром-осципком, біда з нужденністю. Ну, то я думала, що ти втік

першим уранішнім автобусом.

– Ну, звідкіля! Я залишаюся тут назавжди.

– Будемо сподіватися, що це пророчі слова, – засміялася Майя. – Я буду у Вниках увечері, бо мені

потрібні дві фотографії сонця, що заходить, а сьогодні небо має бути безхмарним. Якщо хочеш, можемо

зустрітися. Після двох днів у цьому благородному місці, де живуть люди з щедрим серцем і лагідною

вдачею, у тебе, мабуть, виникли сотні питань.

Ой, що виникло, то виникло.

– Тоді на кладовищі? - запитав він.

– На цвинтарі на заході сонця, — захихотіла дівчина. – Романтично. А далі побачимо, як

розвиватиметься ситуація. Ну, тоді до побачення.

Вона поклала трубку. Позитивним моментом було те, що по телефону вона балакала менше, ніж під

час особистої зустрічі.

  

Він швидко повернувся до своєї квартири, відкрив пиво й сів за ноутбук. По-перше, складніша

частина, тобто те, що ми знаємо про зниклу особу. Звісно, він обшукував для цього всі поліцейські бази

даних, але, як і очікувалося, хлопець виявився чистим. Священик може мати бурхливе минуле і приєднатися

до священства, віддавши себе в жертву за гріхи власної молодості, хоча це трапляється дуже рідко. Раніше в

монастирях можна було зустріти тих, хто заблукав і вирішив у рамках покаяння провести решту свого життя

пліч-о-пліч з Ісусом. Хлопець не мав навіть штрафних балів за штрафи автоінспекції, він був пересічним

громадянином, який жодним чином не прибавляв до державного бюджету.

Сайти соціальних мереж надавали настільки ж мізерну інформацію. Пьотр був