Читати книгу - "Лімбо Сонне Царство, Андіона Гобой"

Усе менше і менше Луціана отримувала насолоду від життя. Занадто багато проблем звалилися на неї разом. Вона розуміла, що час міняти щось у собі, адже деякі проблеми у неї виникали через неї саму. Нещодавно вона мала проблеми з поліцією через вчинок у стані афекту. Її благополуччя майже повністю залежало від її муженька, котрий попрікав її в цьому коли сердився на неї. І коли її все остаточно дістало: вона того дня на прогулянці кинула камінець в автобус. Її майже одразу знайшли в дворі, де вона каталася на качелі і взяли в арешт. Вона просто хотіла змін, а тут влипла в таку історію. Відсидівши одну ніч вона гадала що все минулося, але то було не так. Через два тижні опісля до неї додому прийшов коп. і видав їй бумагу- скільки вона має заплатити за пошкоджене скло яке випало при ударі каменя об дверці автобуса і пригрозив що її посадять на п’ять років в тюрму за невиплату.

І це ще було не все. На роботі почалися проблеми й проект який вона вела протягом року був знищений, що дуже не сподобалося її начальству. Здавалося кругом провал й спасіння нема. Але не все було так погано. В Лімбо їй випала можливість допомогти багатьом людям за останній тиждень. Наприклад, китайцю зі схожою проблемою: Луціана врятувала його від в’язниці, допомогла дівчині відшукати рідних а також розпутала інтригу і відновила справедливість. Це допомогло їй справитися зі страхом перед майбутнім і розвіяти депресію.

Коли її муженьок шукав вихід з ситуації, то звернувся до капітана поліції самого престижного району міста. Але той зажадав зробити його донощиком за надану допомогу. Її муж відмовився і капітан спробував його залякати. Через це її муженьок напився і був день пекла для неї. Потім він консультувався з декількома адвокатами і ті сказали, що рішення проблеми є. і все налагодилося. Він навіть повів її у кафе.

У неї виникла ідея поїхати жити у більш розвинену країну. Вибір пав на Польщу. Цієї ночі сон був про те, як вона з мужем через Румунію в’їхала в Польщу. І от бачить картину: вона на порозі польської церкви, священик годує в дворі собаку і Луціана думає-« І куди мене занесло. Тепер це буде моє нове життя. Вкотре намагаюся зробити все правильно »- так її лякала невідомість, що замість радості було хмарно на душі як в небі нині.