Читати книгу - "Магічний ніж"

Спостерігаючи за всім цим, Ліра відчула те саме, що відчувала, коли вчилася читати алетіометр — якесь тремтіння на межі розуміння.

Вона поставила інше питання: чи це Пил? Чи одна річ створює ці образи та рухає стрілки алетіометра?

Відповідь надійшла у вигляді ще більшої кількості вирів світла, і Ліра здогадалася, що ця відповідь була позитивною. Тоді їй спало на думку інше, і вона повернулася до доктора Мелоун і побачила, що та дивиться на неї, розкривши рота та тримаючись руками за голову.

— Що таке? — спитала вона. Екран згас. Пані Мелоун моргнула.

— Та що сталося? — знову запитала дівчинка.

— О, ти тільки-но створила на дисплеї найліпшу картину з тих, що я бачила досі, от і все, — відповіла жінка. — Що ти робила? Про що ти думала?

— Я думала про те, що ви можете отримувати ще чіткішу картинку, — промовила Ліра.

— Ще чіткішу? Та ця й так була найчистішою з усіх!

— Але що все це означає? Чи вмієте ви читати її?

— Читати? — перепитала доктор Мелоун. — Її не можна читати так, як ми читаємо книжку, тут інший принцип дії. Тіні лише реагують на увагу, що її звертають на них люди. Це й так уже переворот у науці: вони реагують на нашу свідомість!

— Та ні, я мала на увазі дещо інше, — пояснила Ліра. — Ці Тіні, вони здатні не лише створювати довільні кольори та фігури — вони можуть створити будь-яку потрібну фігуру. Якщо бажаєте, вони можуть створювати для вас усілякі картини. Дивіться.

З цими словами Ліра знов повернулася до екрана та сфокусувала на ньому свої думки, але цього разу уявляла собі, що це алетіометр з його тридцятьма шістьма символами, розташованими по колу. Наразі вона знала їх так добре, що коли крутила удавані ручки, послідовно встановлюючи стрілку на свічу (символ розуміння), альфу та омегу (мова) та мураху (старанність) і формулюючи запитання, її пальці на колінах машинально смикалися. Добре знала вона, але що ж робити цим людям для того, щоб зрозуміти мову Тіней?

Екран відреагував зі швидкістю думки, і з хаосу ліній та спалахів з'явилася низка напрочуд чітких зображень: компаси, знов альфа й омега, блискавка, ангел. Кожна картинка висвітилася певне число разів, потім з'явилися ще три: верблюд, сад, місяць.

Їхнє значення було для Ліри цілком зрозумілим, і вона розосередилася, щоб пояснити все пані Мелоун. Повернувшись, дівчинка побачила, що доктор сидить, відкинувшись на спинку стільця, обличчя її було білим як крейда, а пальці уп'ялися у край стола.

— Печера відповідає, — пояснила Ліра, — моєю мовою, мовою картинок — так само, як мій алетіометр. Але вона каже, що може також користуватися звичайною мовою, словами — якщо бажаєте. Ви можете зробити так, аби на екрані з'являлися слова. Але для цього вам доведеться виконувати чимало ретельних підрахунків (це були компаси), а блискавка означає антаричну, тобто електричну енергію. Ангел — це послання, тобто вона щось бажає сказати. Але потім з'явилася та інша картинка… це означає Азію, майже крайній її схід. Я не знаю, що за країна це може бути — можливо, Китай… Мешканці цієї країни в певний спосіб спілкувалися з Пилом, тобто Тінями, — приблизно так само, як ви та я, — але вони замість картинок застосовують палички. Я думаю, це означає той малюнок на дверях, але я не повністю це зрозуміла. Щойно побачивши цей знак, я подумала, що це вельми важливо, але що це означає, я не зрозуміла. Отже, способів спілкування з Тінями має існувати чимало.

Доктор Мелоун ледь дихала.

— Книга Змін! — вигукнула вона. — Так, це Китай. Вона являє собою різновид пророцтва — насправді навіть ворожіння… Так, вони використовують палички. Вони там лише для прикраси, — додала вона, ніби намагаючись переконати Ліру, що насправді вона в усе це не вірить. — Ти хочеш сказати, що коли люди ворожать за Книгою Змін, вони входять у контакт з тіньовими частинками? З темною матерією?

— Так, — відповіла Ліра. — Й існує безліч способів це зробити. Я не розуміла цього раніше — я вважала, що є лише один.

— Ті зображення на екрані… — почала доктор Мелоун.

Ліра відчула, як на краю її свідомості промайнула якась думка, та знову повернулася до екрана. Не встигла вона почати формулювати питання, як висвітилися нові картинки, вони змінювали одна одну так швидко, що доктор Мелоун ледь устигала за ними стежити. Зрозумівши, що вони означають, Ліра знову подивилася на жінку.

— Печера каже, що ваші дії також дуже важливі, — повідомила дівчинка докторові. — Вона каже, що ви маєте зробити щось вагоме. Отже, ви, ймовірно, маєте навчитися користуватися словами — так ви швидко зрозумієте, що вона каже.

Доктор Мелоун помовчала і спитала:

— То звідкіля, кажеш, ти прийшла?

Ліра скривилася, зрозумівши, що доктор Мелоун, яка досі діяла під впливом виснаження та розпачу, у нормальному стані ніколи б не показала свою роботу дивній дитині, яка з'явилася нізвідки, і що вона починає шкодувати про те, що зробила. Але дівчинка пам'ятала, що має казати лише правду.

— Я прийшла з іншого світу, — сказала вона, — і це правда. Я знайшла прохід сюди. Я… мені довелося втекти, бо люди в моєму світі переслідували мене, щоб убити. А алетіометр, мій правдомір, він з'явився з того самого місця. Його дав мені Ректор Коледжу Джордана. У моєму Оксфорді існує Коледж Джордана, але його немає в цьому. Я шукала його, проте не знайшла. А ще я самотужки навчилася читати алетіометр. Я додумалася до способу вивільняти свій розум, і тоді я відразу бачу, що він хоче повідомити. Це приблизно те саме, що ви казали про… про сумніви, загадки й таке інше. Коли я дивилася в Печеру, то робила те саме, і все працювало достеменно так само, отже, мій Пил і ваші Тіні — це одна річ. Тож…

Вона побачила, що доктор Мелоун цілком отямилася, а тому взяла алетіометр, обережно, як мати дитину, загорнула його в оксамит і засунула в рюкзак.

— Тож, якщо схочете, ви можете зробити так, аби Печера спілкувалася з вами за допомогою слів, що з'являються на екрані. Тоді ви зможете розмовляти з Тінями так, як я розмовляю зі своїм приладом. Але ось що мене непокоїть: чому люди в