Читати книгу - "Моя в борг, Джулія Ромуш"

- А я якраз хотів тебе шукати, - наречений усміхається. 

Я переводжу погляд на батька і бачу, як він невдоволено хмуриться. Йому не подобається все, що відбувається.

- Хотів повідомити хороші новини. Твій батько дав згоду на наше весілля. Тож можеш розпочинати підготовку до заходу.

Того дня батько так нічого і не сказав, ніяк не прокоментував те, що відбувається. Лише сказав, що я можу ні в чому не економити й зробити свято, яке хочу. А після пославшись на важливі справи, взагалі поїхав.

Того вечора я дуже довго думала про те, наскільки сильно цього хочу. Чи справді хочу провести з Ноланом все своє життя і щоб він став моїм першим чоловіком. Десь години о другій ночі я таки дійшла висновку, що так. Я люблю нареченого. А це найважливіший чинник. Хіба цього мало, аби стати його дружиною?
***
- Таша, - голос Джейн змушує мене виринути з роздумів. Ми з подругою перебуваємо у весільному салоні. Сьогодні з самого ранку я приміряю сукні. Намагаюся вибрати ту саму. І поки що мені нічого не сподобалося. Все сидить кепсько. Мені нічого не подобається. І взагалі, здається, що я скоро психану і пошлю все до дідька.

– Що? - Обертаюся до подруги й не відразу розумію, що вона від мене хоче. Тільки потім переводжу погляд на сукню, яку вона тримає в руках.

– Мені здається, що я знайшла ідеальний варіант, – подруга вимовляє це акуратно, бо бачить, що я вже й так знаходжуся на межі. А мої очі прикуті до сукні. Вона й справді виглядає красиво.

- А пишна спідниця? - Переводжу погляд на подругу, а та киває головою назад.

- Зараз все буде, у мене всього лише частина.

І через кілька секунд я й справді бачу консультанта, який заносить інші складові сукні й відразу підходжу ближче. Починаю чіпати пальцями матеріал. Проходжу долонею по камінчиках. Їх не багато, в міру. Саме так, як я хотіла.

- Шикарна, - відразу видаю свій вердикт.

- Може вип'ємо по філіжанці кави й після продовжимо? - Подруга акуратно вимовляє свою пропозицію. Бачить, що я вся на нервах. І, якщо чесно, то справа не тільки в тому, що я не можу вибрати плаття. Справа ще й у тому, що ось уже третій вечір Нолан проводить з сімейством Бакерів і мені це ні чорта не подобається. Тому що щоразу він повертається дивним. Нервовим. На взводі. Ось, наприклад, учора, ми були в нього в будинку. Заїхали перед рестораном, щоб він зміг переодягнутися. Все начебто було нормально, а після один телефонний дзвінок та нареченого начебто підмінили. Він став смиканим і злим, а після того, як я спробувала з'ясувати, що сталося, шпурнув вазою в стіну. Я злякалася, а він тут же смикнувся до мене і почав перепрошувати. Говорив, що просто на роботі проблеми. Але мені чомусь здалося, що справа була не в роботі...