Читати книгу - "Кривава повня, Анна Ліє Кейн"

Він хотів і зі мною зв’язуватися телепатично під час моєї подорожі, але такі несанкціоновані розмови через кордон точно можуть помітити і тоді Дорайн так легко не відбудеться. Тому ми все ж домовилися робити це через контору.

У мого охоронця та його роботодавців точно є домовленості з керівництвом Моріони, Ізаріди та прикордонниками, і тому вони можуть підтримувати зв’язок за допомогою телепатії, яка до речі вимагає багато сил, або через спеціальні артефакти, або ж через стаціонарні пункти, які зазвичай знаходяться у кожному населеному пункті. Іноді вони розміщені у готелях, іноді на вокзалах чи в окремих спеціальних приміщеннях. Останнім способом можуть користуватися навіть люди, які обрали не розвивати у собі магію зовсім.

- Ви можете не казати Дорайну про напад? - спитала я тихо, опустивши очі. Переплела пальці та дивилася на короткі акуратні нігті. Вальтрікс кілька хвилин мовчав, а потім так само тихо перепитав:

- Ви йому не довіряєте?

Я зітхнула, прикрила очі та відкинулась на підголів'я.

- Довіряю, - зізналася пошепки. - Але Дорайн ставиться до мене наче до молодшої сестри, яка мало що знає у житті. Він буде хвилюватися за мене.

- Вам неприємно, що він переживає за вас? - у голосі Вальтрікса ковзнула розгубленість. Я відкрила очі та глянула на нього. Іскорки у червоних очах хаотично стрибали коло обсидіанової зіниці.

- Мене це обтяжує, - я знизала плечима. Охоронець лиш секунду дивився мені в очі, а потім знову віддав свою увагу дорозі. А я задумливо продовжила: - У нього вагітна дружина, ціла академія дітей, яким він потрібен, сімейна справа, а він ще знаходить час щоб турбуватися про мене.

- Певно, він хороший друг, - мені здалося, що на цей раз у тоні чоловіка майнула заздрість. Та це відчуття було таким швидкоплинним, що я не могла б сказати, що мені не примарилося.