Читати книгу - "ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє"

Реальність доповнюється по-різному. Сервіс TaskRabbit доповнює її лише в тому, що шукає клієнтів, але роботу за людей не виконує. Реальність водіїв Uber та Lyft доповнюється тим, що вони легко орієнтуються в просторі і знаходять пасажирів. Хірурги й онкологи можуть працювати в традиційних лікарнях, але їхня когнітивна реальність є доповненою, бо, на відміну від попередників, вони мають сучасні знання з медицини. Доповнена реальність проникає і в роботу будівельних інспекторів, архітекторів і робітників на заводах.

Якщо прагнете вдосконалити економіку майбутнього, шукайте нових способів доповнення реальності працівників, забезпечуючи їх новими навичками і можливостями. Чи дозволить доповнена реальність робити щось нове й цінне, коли ми автоматизуємо процеси, що раніше виконувалися людьми?

Для читачів, які чули про колишнього виконавчого директора Uber — одержимого Тревіса Каланіка, — ідея про те, що ця компанія є зразковим прикладом економіки наступного покоління, створює когнітивний дисонанс. Усі ці розповіді про доповнення реальності працівників, яким Uber допомагає заробляти... На початку 2017 року громадськість вразило відео, де Каланік сварить водія. Той водій сказав босові, що збанкрутував через зниження цін в Uber. «Деякі не беруть на себе відповідальності за власне лайно. Усе звалюють на когось, шукають винного», — лютував Каланік77 (вочевидь прихильник філософії розумного егоїзму Айн Ренд). Так не поводиться людина, яка цінує людські ресурси бізнесу.

Креслячи мапу майбутнього, пам’ятайте, що на неї наносять реальні території з усіма невідповідностями, а не ідеалізований ландшафт. Люди, які творять майбутнє, мають і чесноти, і вади. Це визначні люди, але з ними нелегко. Вони бачать те, чого не бачимо ми, і часто нехтують потребами інших.

Так само як 1998 року я пророкував, що Microsoft перейде на програмне забезпечення Open Source (так і сталося), тепер пророкую, що Uber зрозуміє: люди — найважливіша складова побудованої компанією реальності. Тоді основою конкурентної стратегії Uber буде підтримка людей. До Lyft прозріння вже прийшло, і вона з цього користається.

Важливо розуміти, що компанії, які творять майбутнє, відповідальні перед нами, клієнтами. Після кожної піар-кризи деякі клієнти Uber переходять на Lyft, але більшість лишаються вірними своєму перевізнику. Якщо прагнете, щоб у майбутньому найбільше важили люди, підтримуйте компанії з відповідними цінностями.

Магічний клієнтський досвід. Із часом магія не відчувається, та все ж присутня, і це засвідчує її вплив на життя людей. Привід вигукувати ХЗ! підказує, що ми вже зазираємо у майбутнє. Та хто відчинив двері в нього і як?

Стів Джобс, який мав особливий хист широко відчиняти ці двері, сказав: «Дорослим часто кажуть, що такий уже світ, нічого не вдієш... Проте в житті відкриваються нові горизонти, коли розумієш елементарне: усе навколо, усе те, що називається життям, вигадали люди, що були розумнішими за тебе. Це можна змінити, на це можна впливати... Усвідомивши, що так воно є, людина змінюється, назавжди й безповоротно»78.

У ретроспективі майбутнє видається очевидним: і як ми не здогадалися, що так буде?

Так і з новинами. Після кожного теракту чи стрілянини ми довідуємося, що поліцію або розвідку попереджали напередодні. Хтось завжди намагається пробитися крізь бюрократичний мур і сповістити щось важливе про підозрюваних. «То невже наша влада сліпа й глуха?» — дивуємося ми. Не слід забувати: доки подія не сталася, існує безліч можливостей, і будь-яка може виявитися реальністю. На кожну реальну загрозу припадає сотні тих, що лишаються потенційними.

Коли подія вже сталася, усі можливості зливаються в одну реальність, яку називають теперішнім і яка вмить стає минулим. Та навіть минуле — нібито єдине й незмінне — це ілюзія, що постійно оновлюється новими знаннями з теперішнього.

Технологій це стосується не менше, ніж національної безпеки.

Далекого 2000 року до мене звернувся Річард Столлман79. Його непокоїв патент, виданий Amazon на торгову марку 1-Click для електронної торгівлі, а також позов компанії проти конкурентів Barnes&Noble за використання схожої фічі на їхньому сайті barnesandnoble.com. Річард просив мене, як одного з провідних видавців Amazon, бойкотувати компанію. «Ти говорив із Джеффом?» — поцікавився я в Столлмана.

Ні, не говорив. Отож я написав емейла Джеффові Безосу (тоді ми ще не були знайомі) й закликав Amazon обміркувати ситуацію80:

Тема: патент Amazon 1-Click

Дата: середа, 5 січ. 2000 року (10:03:59-0800)

Від: Тім О’Райлі

Кому: Джефф Безос

Вітаю! Дозвольте повідомити, що мої клієнти скаржаться (на нашому сайті, у рубриці Ask Tim (Спитай Тіма), і в емейлах, адресованих мені особисто) і вимагають, щоб я зробив «публічну заяву» з приводу патенту Amazon 1-Click. Крім того, Річард Столлман попросив мене долучитися до бойкоту Amazon. Я відмовився, але хочу, щоб ви знали: я погоджуюся зі Столлманом, хоч і не підтримую методи протесту. Невдовзі мені доведеться дати публічний коментар, тому я вирішив написати вам, перш ніж оприлюднювати свої міркування.

По-перше, на мою думку, ви наживаєте собі ворогів в IT-спільноті. Я розумію, що ви прагнете розширити клієнтську базу, але спільнота технологів — це ваші перші прихильники й однодумці, а також ваші найкращі клієнти, особливо на книжковому ринку... Запевняю вас, ці клієнти рішуче налаштовані проти патентів на програмне забезпечення.

По-друге (і це для мене найважливіше), веб стрімко розвивається саме завдяки відкритій платформі для експериментів й інновацій. Ми звільнилися від монополістської хватки Microsoft у програмному забезпеченні і створили нову парадигму, що відкрила можливості для безмежного кола гравців, зокрема й Amazon. Технології, що сприяли вашому дивовижному успіху, ніколи б не поширилися, якби першопроходці на зразок Тіма Бернерса-Лі діяли, як ви, й нав’язували патенти. Звісно, ви