Читати книгу - "Утриманка для мільярдера, Джулія Ромуш"

Варто мені вийти зі свого укриття, як я відразу зіткнулася з поглядом Агнеси. Ще ніколи я не бачила стільки злості та ненависті в чийомусь погляді. Напевно, якби в цей момент до будинку не ввійшов Барнс, то я не витримала б і втекла. Сховалася б від цієї наглядачки в найдальшому кутку будинку.

Я не побачила, як він зайшов. Відчула. Тіло миттєво вкрилося мурашками, серце зайшлося в грудях як божевільне, а щоки відразу почервоніли.

- Агнеса, - невідомий чоловічий голос промовив ім'я наглядачки з такою теплотою і трепетом, що я не витримала і нарешті обернулася. Барнс приїхав не один. З ним було ще п'ятеро чоловіків. І кожен із них зараз уважно дивився на мене. Вивчали. Розглядали. Один навіть привітно посміхнувся і підморгнув.

Я відразу опустила погляд вниз і зробила кілька кроків назад. Такої уваги я не очікувала. І, судячи з того, як на мене подивився Річард, він явно був незадоволений тим, що я зараз перебувала тут.

- Річарде, все готове. - Вимовила Агнеса і я знову спалахнула як сірник. Що готове? Вона знала про приїзд Барнса? Сьогодні вранці я питала в неї, коли він приїде і вона сказала, що гадки не має, і що моя порожня голова явно зайнята не тими думками. А сама виходить все знала? Цієї миті я зненавиділа її ще більше.

Закусивши губу, я змусила себе підняти голову і знову глянути на Річарда. Він ковзнув по мені поглядом. Байдужим. Холодним. Так, ніби я була меблями, але не живою людиною. Меблі його цікавили набагато більше за мене. Йому було начхати на те, що я тут перебуваю. Практично всім було начхати. Окрім одного його друга. Чоловік очей з мене не зводив, роздивлявся так, що в якийсь момент я навіть пройшлася пальцями по одязі, щоб переконатися, що я не гола.

- Незабаром прибуде ще одна машина, треба буде...

- Я все підготую. - Барнс лише кивнув, а потім просто пішов уперед, всі його друзі пішли за ним, а я так і залишилася стояти в повному шоку. Він навіть зі мною не привітався, ніби я була порожнім місцем.

- Розраховувала на щось інше? - Ну звичайно ж Агнеса не пропустила можливості піддягти мене. Я лише прикусила щоку зсередини й стояла мовчки, дивлячись в одну точку. Очі щипало від непроханих сліз, але я не хотіла плакати. Не мала права на це. - Знаєш, я помилилася, ти ніколи не займеш місце своєї матері. Та знала собі ціну, ти ж годишся тільки для того, щоб прислужувати. - З неї так і сочилася отрута, а мені настільки набридло вислуховувати її образи, бути грушею для биття, що просто більше не могла стримуватись.

- Ну значить останньому мене навчіть ви, - посміхнулася і подивилася їй у вічі, - ви за стільки років явно досягли успіху в тій справі.

Вона не очікувала, що я наважуся відкрити рота. Це було видно по тому, як почервоніло її обличчя і як звузилися її очі, які блищали люттю. Вона хотіла мені щось відповісти. І я впевнена, відкрий би вона рота, то я б почула стільки образ на свою адресу, що в мене б вуха згорнулися в трубочку. Але їй завадили. На територію будинку в'їхала нова машина. Агнеса відразу кинулася на вихід, а я видихнула. Здавалося, що весь цей час я не дихала, така була напружена, що не могла зробити й вдих.

Я не змогла вгамувати свою цікавість і підійшла ближче, виглянула у вікно і тут же відчула, як пульс почав зашкалювати. З машини почали виходити жінки. Рівно шість. І я до болю вп'ялася пальцями в підвіконня.

- Здається буде гулянка, - я не очікувала, що Бренда підійде ззаду, тому сіпнулася від несподіванки.

- Яка гулянка? - Я так само не відводила погляд від жінок. Вони виглядали так, начебто приїхали на показ мод. Я навіть кількох впізнала. Вони були моделі, я бачила їх на розворотах відомих журналів.

- Ну судячи з того, що весь ранок готували лазню, то гулянка буде довгою та гучною.

- Ти хочеш сказати, що...

- Що ці дівчата ескорт і сьогодні їх паритимуть у лазні до втрати голосу. - Бренда подивилася на мене таким поглядом ніби я була маленькою дитиною, яка нічого не розуміє.

У мене у вухах почало шуміти. Я не хотіла вірити у ці слова. Адже він не міг так вчинити? Не міг? Привезти сюди цих... знаючи, що я тут... Чи це спеціально? Щоб не мала ілюзій? Наочно показати мені які жінки його цікавлять і що я зі своїми пропозиціями можу котитися до біса?

Мені хотілося піти звідси. Втекти. Зачинитись у своїй кімнаті й нікого не бачити.
Яка ж дурепа! Наївна та набита! Справді вирішила, що йому не плювати на мене? Що Барнсу є до мене якась справа? Ні! Йому абсолютно байдуже на мене та мої проблеми.

Бренда ще щось говорила, але я її не чула, просто йшла вперед до сходів. Але навіть це мені не дали зробити. Чиїсь пальці боляче стиснулися на лікті й змусили мене обернутися.

- Ти куди це зібралася? - Агнеса прошипіла мені це в обличчя і на мою спробу вирватися, лише сильніше стиснула пальці.

- Мені треба до кімнати.

- Мені глибоко начхати на те, що тобі потрібно. Підеш зараз на кухню, візьмеш тацю і вирушиш у лазню. Ти сьогодні там прислуговуватимеш. - Вона мені мстилася, я по погляду бачила скільки задоволення їй доставляли ці слова. Вона захотіла, щоб я була там. Щоб дивилася на все, що там відбувається.

- Я не хочу і не буду.

- Ти виконуватимеш мої накази, дрібна погань, інакше вилетиш звідси як пробка. А тобі здається, щось треба було від господаря? Так ось, одна моя скарга на тебе, і ти не отримаєш нічого з того, що просила.