Читати книгу - "Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня!, Ялинка Ясь"

-Не треба. Давай відкладемо розмову, - він, раптом, здався мені розгубленим.

-Стасичку, пробач, що я тебе не впізнала! Це було так давно, ти змінився!

-Не треба, Розетто, - він погладив мене по щоці, - головне, що зараз ти зі мною. І знаєш... Ти більше від мене нікуди не подінешся! - сказав настільки рішуче і стиснув губи, наче я з ним сперечалася.

-Добре, - погодилася відразу, - я і не хочу нікуди подітися, - і ще зручніше вмостилася на подушці, - то що, поговоримо?

-Може, сніданок? - він з такою тугою глянув у бік кухні, що я засміялася.

-Я живу сама, готую не часто. У холодильнику порожньо. Так що доведеться готувати, але, як ти пам'ятаєш, моя кухня схожа на поле бою.

-Точно! - він грюкнув себе по лобі, - тоді в мене пропозиція! Ходімо до мене? – і поглядом, наче рентгенівським променем полоснув.

-До тебе?

-До мене.

-Піти?

-Піти, так!

-Е-е-е, тобто до тебе можна дійти? Ти десь близько живеш?

-Йди сюди! - Стасік узяв мене за руку, підвів до вікна і показав на висотку, що виднілася через два будинки, - я живу там...

-Давно?! – мої очі зробилися великими від розуміння того, як близько він був від мене.

-Минулого літа переїхав, - а сам дивиться, вивчаючи мої реакцію.

-А... Коли дізнався, що я живу поруч? – затамувала подих в очікуванні відповіді.

-Два тижні тому…

-Два тижні... а як...

-Розетто! - мені закрили рот поцілунком, - я обіцяю тобі розмову, як тільки ми нормально поснідаємо! Я голодний! І якщо мене не нагодувати, почну гарчати та кусатися! Вибирай, ми йдемо до мене… чи я їм тебе? - і клацнув зубами.

-А може  замовимо піцу? – роблю невинні очі.

-У мене вдома повний холодильник їжі та джакузі, - він нахиляється і шепоче у вухо, - хочу тебе там…

-А хто готував їжу? – млію від його слів, але ще пручаюсь.

-Не дружина, не хвилюйся! - кусає за мочку і тягне.

-А все ж таки?

-Кухар, Розетто, кухар готував їжу...

-Який кухар? У ресторані?

-Ні, домашній кухар, пішли, га? - кусає за шию досить чутливо, а пустотливі пальці вже пестять внутрішню поверхню стегон. Підлий прийом!

-Ти що, багатій? - ноги підгинаються, хапаюся за підступного спокусника, щоб не впасти і стуляю ноги.

-Ще ні, але планую! - сміється мій мучитель і, піднявши на руки, несе до дивану, - я зрозумів твою відповідь, ти відмовляєшся, значить я... споживатиму тебе! - кидає впоперек ліжка, сам падає зверху і проникає в мене. Я здивовано охаю, намагаюся вирватись, але хто мене відпустить?

-Ста-сік... - скиглю я, - у мене все болить, не будь садистом...

-Пішли до мене, обіцяю смачну їжу, розслаблюючий масаж і не чіпатиму тебе до самого вечора! - змій підвівся на ліктях і вийшов з мене, - останній шанс... один, два, три...

-Так! Я згодна! - вигукую, а Стасік, невдоволено скривившись, скочується з мене.

-А шкода, могла б поламатися ще трохи! – його орган тремтить, перебуваючи у вкрай бойовій готовності.

-У тебе там батарейка? - я сідаю навпроти нього, торкаюся рукою і починаю гладити. Гидке сумління не дає залишити мужика у скрутному становищі.

-Акумулятор, - відповідає Стас, заплющивши очі і закинувши руки за голову, - які у тебе ручки чудові, так-так-так… ось так добре.

Роблю йому аматорський інтимний масаж, імпровізуючи, але судячи з його реакції успішний. Відверто любуюся чоловіком, його фігурою, зосередженим виразом обличчя, пружним органом, яким керую зараз. Він - прекрасний. Його долоня лягає поверх моєї, підказуючи темп. Уловлюю і продовжую у тому ж ритмі. І коли розрядка струсила його тіло, скрикнув зі словами:

-Розетто - це була моя перша мрія...

-Мене так називає тільки мама, - кажу, коли чоловік приходить до тями і обійнявши, притискає до грудей.

-А як же тебе називають  інші?

-Розой, а учні Розою Генріхівною.

-Ні, мені подобається Розетта!

-Ненавиджу це ім'я, у школі мене дражнили розеткою!

-Вони придурки! Забудь! Ти - Розетто, моя ніжна квіточка на французький манер...

-М-м-м, а ти романтик, - цілую його в груди.

-Ще й який…

До будинку Стасіка ми дійшли хвилин за десять. Нова, гарна будівля з охороною на вході та швидкісним ліфтом викликала захоплення.

Жодних обпльованих сходинок, або жуйок на кнопках ліфту. Дзеркальна чистота, приємний запах.