Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

Ґрін вийшов; Елліс Лоу та Ґаллодет увійшли. Лоу і Паркер про щось упівголоса перемовлялися; Ґаллодет відчинив двері і покликав:

— Сержанте Вінсеннс, будь ласка!

Сміттє-Джек, весь прилизаний, у костюмі в тонку білу смужку. Він не дуже церемониться — кинувши погляд на годинник, упевнено сідає на стілець в центрі кабінету. Перекинувся поглядами із Лоу. Паркер пожирав нову жертву очима, і те, що в нього на думці, прочитати було доволі легко — презирство і нічого більше. Ґаллодет став біля дверей і закурив.

— Сержанте, — почав Лоу, —не будемо розтягувати задоволення. Ви від самого початку охоче співпрацювали з Відділом внутрішніх розслідувань, і це говорить на вашу користь. Однак дев’ятеро свідків бачили, як ви б’єте Хуана Карбігаля. А ще четверо із затриманих бачили, як ви вносите у відділок ящик рому. Як бачите, ваша слава грає вам не на руку. Газетні рубрики зі скандалами читають навіть алкоголіки.

До нього схилився Дадлі Сміт.

— Приятелю, нам дуже потрібна твоя слава. Потрібен зірковий свідок, який скаже привселюдно Великому журі: так, я вдарив затриманого — але тільки у відповідь! І оскільки швидше за все так воно і є, все, що в подальшому скажуть про тебе свідки із затриманих, буде тобі тільки на руку. Але нам потрібно, щоб ти зізнався, що це ти притягнув до відділка бухло. Зізнайся в дрібному порушенні внутрішнього розпорядку — і уникнеш суду. Містер Лоу гарантує, що звинувачення тобі не висунуть.

Сміттє-Джек замислився. Ед намагається вгадати хід його думок: більшу частину випивки приніс Бад Вайт, але Джек боїться на нього доносити.

— В Управлінні поліції, — сказав Паркер, — незабаром почнуться великі розборки. Полетить чимало голів. Дай свідчення — і я обіцяю, що тебе зачепить лише трохи. Не звільнення, не відсторонення від служби — тільки на рік або близько того відправимо тебе у заслання до Відділу моралі.

— Еллісе, — звернувся раптом Джек до Лоу, — може, для мене знайдеться інше місце заслання? Ти ж знаєш, що для мене означає Відділ наркотиків.

Лоу нахмурився.

— Ні, і досить про це, — втрутився Паркер. — Завтра ви підете на очну ставку, а потім я хочу, аби ви дали свідчення проти офіцера Краґмена, сержанта Такера й офіцера Пратта. Усі троє пенсію собі вже заробили. Про решту не переймайтеся — наш головний свідок дасть вичерпні свідчення, а якщо будуть питати про інших — сміливо відморожуйтесь, мовляв, нічого не бачив і нічого не чув. Ми повинні втамувати спрагу крові з боку суспільства, і, сподіваюся, три голови її задовольнять.

— Приятелю, ти досі був дуже обережний і не припускався помилок, — сказав Дадлі Сміт. — Так що просто продовжуй поводитися так, як поводишся завжди.

— Я дам свідчення, — видихнув Сміттє-Джек.

На обличчях присутніх засяяли усмішки.

— Ми з вами пропрацюємо ваші свідчення, сержанте — підтримав його Ґаллодет. — У «Тихому Океані» за рахунок містера Лоу.

Вінсеннс підвівся, Лоу проводив його до дверей.

— …а Кулі я пообіцяв, що більше такого не повториться… — долинув шепіт із динаміків.

— Добре, бос.

Паркер кивнув у бік дзеркала.

Увійшов Ед, сів на «гарячий стілець».

— Ну що, приятелю, — привітав його Дадлі Сміт, — настала твоя хвилина слави?

— Еде, — посміхнувся Паркер, — я дозволив тобі вислухати свідчення інших, тому що ти повинен якомога повніше й точніше розуміти ситуацію. Щось хочеш сказати до того, як почнемо?

— Сер, чи правильно я розумію, що, навіть якщо Велике журі висуне якісь звинувачення, містер Лоу знайде спосіб відмазати хлопців?

Лоу скривився. Ед поцілив у яблучко — усе, як і казав його батько.

— Я не помиляюся, сер?

— Сержанте, у вас є юридична освіта? — зверхньо промовив Лоу.

— Ні, сер.

— Значить, вам підказав таке ваш високоповажний батько.

— Ні, сер, — намагаючись говорити спокійним голосом, сказав Ед.

— Припустімо, що ти маєш рацію, приятелю, — промовив Сміт. — Припустімо, ми справді хочемо того ж, чого й усі порядні поліцейські: не віддавати наших братів-офіцерів під суд. Припустімо, що це так. І що б ти нам тоді порадив?

Відповідь на це питання Ед вивчив уже назубок.

— Публіка вимагатиме більшого, ніж просто правосуддя. Внутрішні розслідування, відсторонення від служби, кадрові перестановки — усього цього недостатньо. Ви самі сказали офіцерові Вайту, що повинні полетіти голови. Я з цим згоден — заради збереження престижу поліції Лос-Анджелеса та її начальника нам потрібен публічний суд, потрібні кримінальні звинувачення й реальні вироки.

— Приятелю, мене шокує легкість, із якою ти