Читати книгу - "Я тебе до нього відпущу, Ема Ноель"

В результаті, виштовхавши мене у двір, вона з гуркотом зачиняє двері. Ковтаючи сльози, стою, з болем і ненавистю дивлячись на замкнуті двері. За кілька хвилин марних сліз всередині розгортається порожнеча. Ні емоцій, ні думок, тільки безвихідь.

Вона не відчинить. Можна, звісно, влаштуватися в альтанці, ночі доволі теплі. Певне, на це матір і розраховує. Але я не хочу. Настає повна апатія. Востаннє кинувши байдужий погляд на будинок, відвертаюся й плетуся до виходу з двору. У балетках, домашніх шортах і футболці. Не маючи ні грошей, ні телефона при собі, майже посеред ночі.