Читати книгу - "Контракт на нове життя, Анна Ліє Кейн"

- Добре, - кивнув демон, але продовжив задумливо оглядати мене. Я облизнула пересохлі губи та вже сіпнулася до входу в підвал, коли Дорайн знову запитав: - А звідки ви прибули, міс Міон? У ваших документах було зазначено, що ви навчалися тут у Годамн, після цього працювали в Шедані, а потім? Ви не хотіли везти багато речей, бо прибули здалеку? Звідки ж?

Я застигла, не знаючи, що відповісти, і не розуміючи навіщо він ставить таке запитання. На мій рівень магії відповідь ніяк не вплине, як і на бажання працювати тут. Майнула злякана думка, що чоловік підозрює мене в наведенні прокляття, але я відразу її відкинула, адже вона не витримала б жодної критики. Небезпечне чаклунство виявили до мого приїзду, щойно я отримала запрошення на роботу. Тоді що ж він хоче дізнатися? І що мені сказати?

- Я жила в Стумі, - зважившись, вимовляю коротку фразу, дивлячись у підлогу. Те, що я почула у відповідь мене неймовірно здивувало:

- Переїхали з Шедану, - неквапливо і задумливо перераховував Дорайн, - кинули престижну роботу, в якій могли досягти успіху, і поїхали в маленьке містечко на краю Ізариди. Ви так сильно любили свого чоловіка?

– Вам не здається, що це особисте? - Я гнівно блиснула на демона очима. Зовні він залишався таким байдужим, що створювалося враження, ніби його інтерес має суто діловий характер. Зважаючи на те, що відповів мені ректор, частково так і було:

- Здається, але лише до того моменту, як я не задумаюся про те, що ваш чоловік може приїхати й зажадати повернути вас йому.

Я здригнулася, представивши цю картину і зиркнула на вхід у підвал. Рефлекторно зробила два кроки назад, а Геррі на моєму плечі невдоволено зафиркав.

- У мене на руках магдоговір, я не зможу його порушити навіть якщо мій чоловік вимагатиме це через суд, - нагадала я, хоча голос все ж таки здригнувся. Щиро кажучи, я не була впевнена, що Йозеф не зможе анулювати договір, адже я мала друге ім'я, і ​​Ріку ат Фаторі в Годамн ніщо не тримало.

- Ваш чоловік був людиною? - підозріло запитав ректор, схиливши голову набік. Я швидко кивнула і перепитала:

- А яке це має значення? В Ізариді, здається, всі рівні перед законом.

- Перед законом так, - погодився демон, нарешті відвернувшись від мене. Він сунув руки в кишені штанів і пояснив своє занепокоєння: - Але за своєю природою ми відрізняємося. Люди більш безтурботно ставляться до відносин та побудови сім'ї. Якщо ваш чоловік демон ви так просто від нього не втечете.

- Демон хотів би замкнути мене в клітці й нікуди не пускати? - я насупилась і схрестила руки на грудях. Чому цей чоловік щоразу примудряється знайти як вивести мене на емоції, причому робить це зі спокійним виразом обличчя?

- Що ви, - Дорайн обурився цілком правдиво. - Просто для демонів шлюб це дещо тонше, але водночас непорушне. Ми не заводимо сім'ю, поки не впевнені в тому, що пара абсолютно підходить нам. Розбіжності частіше виникають саме у змішаних сім'ях та ініціатором сварки чи втечі зазвичай стає людина, але в цьому випадку демон докладе всіх зусиль, щоб залагодити ситуацію та повернути свою пару. Тому у демонів майже ніколи не буває розлучень. До речі, я не бачив ваших документів про розірвання шлюбу.

- Напевно, ви не знайшли й документи про його укладення, - я натягнуто посміхнулася, намагаючись приховати хвилювання та роздратування. Випереджаючи його запитання, сказала: - Мій чоловік був людиною. Ми не реєстрували шлюб офіційно, одружилися за старим ритуалом, а справжнє весілля планували провести пізніше.

Ректор зміряв мене поглядом і кивнув, не схвалюючи, але приймаючи відповідь. Демони не визнавали "старий ритуал" - залишки людської релігії, нині не шанованої в Ізариді, але все ж таки дозволеної. Релігію намагалися викорінити в останні роки існування імперії, до революції, тоді влаштовувалися справжні "полювання на відьом", зараз же все вщухло, але люди досі неохоче поверталися до минулих вірувань, воліючи рухатися вперед до нового.

- Вибачте, Елері, - несподівано промовив Дорайн. - Я не подумав про ритуал. Не хотів ставити вас у незручне становище, просто мені здається, що ви щось приховуєте, і це нервує.

- У всіх є секрети, - я знизала плечима, відчуваючи як напруга поступово покидає моє тіло. - Я буду чесна з вами настільки, скільки необхідно для плідної співпраці, містер ат Рогад. Обіцяю, що докладу всіх зусиль, щоб моє особисте життя не вплинуло на роботу.

- Я чомусь вірю вам, міс Міон. Ходімо, - демон першим подався до підвалу. Я переглянулась з напруженим Геррі й пішла за ним. Розмова про чоловіка наштовхувала на відповідні думки, тому я вирішила, що варто швидко змінити їхній вектор.

- Дорайн, ви давно знайомі з містером ат Руа?

- Досить давно, - ухильно відповів демон. Він зупинився, оглянувши коридор, і однієї його думці вистачило, щоб в підвалі запалилося світло. - Думаєте над його пропозицією про роботу? - не оминув шанс і цього разу неправильно зрозуміти мене демон.

- Ні, - рішуче відкинула його здогад. - Думаю, що йому могло бути вигідним прокляття в Годамн.

Дорайн спантеличено насупився, перевів на мене дивовижний погляд сірих очей, хвилину розглядав мене, ніби вперше побачив, а потім раптом розреготався, дзвінко і заливисто. Ми з Геррі розгублено спостерігали за веселощами демона, поки не дочекалися пояснення:

- По-перше, Загір демон і прокляття накласти не здатний, а по-друге, він усе ще демон і до подібного просто не допетрав би.

- Це у вас із міркуванням не лади чи з фантазією? - не витримавши, нахабно уточнив з мого плеча Геррі. Я різко скинула руку, закриваючи звірятку рота, а сама зробила крок назад, побоюючись реакції ректора. Сірі очі демона потемніли, а крупинки, що поблискували, в них навпаки посилили сяйво.

Але відповісти демон не встиг. Світло в підземному коридорі різко згасло.

- Дорайн? - Пошепки покликала я.

- Гей, я ж пожартував! - злякано вигукнув Геррі, але йому ніхто не відповів. Навколо утворилася гнітюча мертва тиша.