Читати книгу - "Полонянка спустошених земель, Анна Ліє Кейн"

- Ти в Анрі, Зіяд! У палаці хана! Говори зі мною мовою, якою велить розмовляти наш повелитель.

Змії Зіяда підняли голови й одночасно зашипіли на Ділару, але та й бровою не повела. Вона схрестила руки під грудьми та похмуро дивилася на брата. Той невдоволено пирхнув, але повторив своє запитання:

- Куди ти ведеш її?

- У пташник, - Ділара сказала це з такою інтонацією, що я почала готуватися до гіршого. - І відведеш її туди ти.

Від останньої заяви Зіяд підняв брови:

- Що за капризи, Ділара?

Дівчину не злякав ні тон брата, ні загрозливе шипіння змій. Вона дивилася на чоловіка впевнено і гордо:

- Навіщо ти її притяг? Думаєш, у мене було замало проблем?

– Вона потрібна хану.

- Хану потрібна голова Білого Ката, - відмахнулася Ділара, а я від цієї фрази здригнулася і відвела очі. Але на мене не звернули уваги. Дівчина продовжувала говорити: - Він хоче довести, що наша армія найсильніша на континенті та розширити території. А до цієї дівки нікому немає діла. Вона лише створить для мене проблеми. Відведи її в пташник! Так щоб усі бачили, що від мене вона пішла здоровою і неушкодженою!

Ділара не стала чекати на відповідь Зіяда. Вона розвернулась і попрямувала назад, більше не глянувши у мій бік.