Читати книгу - "Наслєдіє , Аксінія Ардова "

Я повідомила Александру, що йду з Крісом на свято на честь дня народження його прабабусі Роуз, прийняла душ, одяглася і вийшла з дому. Майкс чекав мене біля хвіртки на задньому дворі. У дитинстві ми завжди ходили один до одного через неї в гості. А ще у нас був будиночок на дереві. Його побудував дідусь. Він і зараз є, і іноді ввечері я піднімаюся на нього маленькою дерев'яною драбинкою, щоб подивитися на зірки. Нічне небо має наді мною якусь містичну силу. Воно заспокоює, зачаровує і навіть вводить у стан легкого трансу. Я часто проводила час у будиночку на дереві, коли не хотіла їхати відпочивати в "Chery Coffee" з Крістіаном і Гейлі. Не те, щоб я ревнувала у такі вечори, але мені було не до душі дивитися, як вони обіймаються і посміхаються одне одному, розмовляючи про щось своє. Так було в перший рік їхніх стосунків. Для мене цей рік був справжнім кошмаром. Я тоді навіть думала про те, що почати зустрічатися з Ліамом, хлопцем із Крістіанової команди з лакросу, він був у нашій компанії і виявляв до мене інтерес, і навіть ходила з ним на побачення. Ми сиділи на березі океану, Ліам щось розповідав, а я думала про Майкса і про те, що, можливо, все ж таки наважуся і перестану з ним спілкуватися. Люди ж перестають дружити, і це нормально. Більше на побачення я не ходила, і з Крістіаном припинити спілкування так і не змогла.
- Хочеш, візьмемо по коктейлю і посидимо в будинку на дереві, як раніше, пам'ятаєш? - Прошепотів Кріс, простягаючи мені тарілку з великим шматком торта.
- Давай. - посміхнулася я. Ще б пак, я не пам'ятаю. Скільки спогадів пов'язано з ним. І той вечір, що розбив мені серце 2 роки тому - один із тих, які я намагаюся згадувати якомога рідше. Майкс тоді прийшов після тренування і показав мені свій телефон, на екрані якого було повідомлення від Гейлі про те, що вона закохана в Кріса і хотіла б бути його дівчиною. Мій світ тоді розпався. Це був вечір суботи, його батьки готували барбекю на задньому дворі і пили полуничний пунш. Нам теж дали на дегустацію по маленькому келишку, але все закінчилося тим, що я так напилася того пуншу, що пів вечора перебувала у забутті. Не пам'ятала вранці майже нічого, крім того, що Крістіан погодився зустрічатися з Гейлі і що я ревіла після цього години дві у своїй кімнаті.
- Наше життя тепер зміниться, чи не так? - Крістіан сидів на надувному матраці, підстиленим пледом, і дивився у велике віконце, що виходило на ліс.
- Такого, як раніше, вже точно не буде. - Зітхнула я.
- Я сказав батькові, що хочу після закінчення школи викупити в Матвія частину кав'ярні за гроші, отримані у спадок від дідуся, і присвятити своє життя ресторанному бізнесу.
Боковим зором я помітила на собі погляд хлопця.
- І що він? - Запитала я, не повертаючись.
- Не проти. - Посміхнувся Майкс.
- А насправді? - Примружилася я. Він брехав і знав, що я знаю про це.
- Це має значення? Я буду частиною твого життя і для мене цього достатньо. - Хлопець знову подивився у вікно.
- Ти й до цього був її частиною, Кріс. - Я взяла його долоню у свою руку.
- І як довго б це тривало, якби я залишався звичайною людиною? Олександр міг повернутися на Землю, ти б пішла з ним, а я залишився б у цьому світі. Знаєш, як я оговтався і Матвій сказав, що Малайя був змушений мене обернути на перевертня, я навіть радий був, що ті вовкулаки напали саме на мій позашляховик. - Крістіан говорив тихим спокійним голосом, я на фізичному рівні відчувала почуття умиротворення і ніжності, що виходило від нього.
Я мовчала, думаючи про те, у чому боялася зізнатися навіть самій собі - як я була рада, коли Малайя навернув Майкса. 
На мій телефон прийшло повідомлення. Я знала, що воно від Корі. При думці про нього, на моєму обличчі з'являється посмішка і якось тепло на душі стає. Я росла без братів, але думаю, що таке саме почуття виникає у тих, у кого вони є.
- Ми в "Cherry Coffee". Все нормально. Малайя просить залишити йому шматок торта.
- Ок. Цілую. До завтра.
Ми сиділи з Крістіаном у будиночку на дереві до пізнього вечора, говорили про ніщо і дивилися на зірки. Вам знайоме відчуття "ніжності", яке ви відчуваєте поруч з людиною? Коли вам настільки затишно і спокійно поруч з нею, що здається, ніби ваше тіло оповите невидимою пуховою шалью, м'якою і легкою, коли вам не потрібні ні обійми, ні дотики, вам достатньо простої присутності цієї людини поруч, щоб відчувати себе щасливою. Таке відчуття "ніжності" я всі ці роки відчуваю поруч з Крістіаном.

Малайя повернувся додому близько другої години ночі. Я ще не спала, дивилася 4 сезон "Американської історії жахів".
-Ти не спиш? -Він стояв у дверях ванної з тарілкою в руках. На ній лежав великий шматок торта.
-Ні.-Я поплескала долонею по ліжку, пропонуючи сісти поруч.
-Яка частина? -Запитав хлопець, зручніше влаштовуючись між подушками.
-Четверта.
-Класна.
-Ти дивився?
-Так. Я вже майже вісім місяців у цьому світі. Був час ознайомитися з шедеврами американського кіноматографа.
Я здивовано підняла брову.
-Як пройшло полювання? Ой, так, я ж запитувала у Корі, він сказав, що нормально. Хоча звідки йому знати, якщо він весь вечір просидів у машині.
Боковим зором я помітила, як Малайя перевів погляд з екрана ноутбука на мене. Я продовжувала дивитися фільм, як ні в чому не бувало.
-Іноді я й справді перегинаю.
-Тільки іноді? -Я примружилася. - У цьому світі такі стосунки називаються абюзом і порушенням особистих кордонів людини.
-Я хочу його захистити, Віквея.
-Він не настільки беззахисний і, можливо, сильніший за тебе і Крістіана разом узятих. Спочатку ти кажеш, що Матвій його занадто оберігає, а потім починаєш поводитися за його подобою.
Малайя поставивши тарілку на подушку, зняв футболку і повернувся до мене спиною. Ну гарна спина, як і все тіло і? 
Я прокашлялася.
-Родинки під лопаткою з лівого боку. -Роздратовано зітхнув хлопець.
Бачу. Одна, дві, три, сім родимок у вигляді сузір'я.
-Красиво. -Не розуміючи, чого від мене хочуть, зморщила я ніс і посміхнулася.
-Віквея, це знак "споріднених душ". -Малайя одягнув футболку. -Матвей тобі не розповідав? -Здивувався хлопець.
Я заперечно похитала головою.
Малайя взяв тарілку і почав їсти торт. Я сиділа і кліпала очима.
-Попроси нехай розповість.
Після цього ми до 3 годин ночі мовчки дивилися серіал.