Читати книгу - "Казки Сельви"

Мисливське поріддя цієї ночі було представлене Тропічним Вужем, якого зазвичай називають Болотною Жараракусу, хоча зовні він зовсім не схожий на це поріддя. Тут же знаходилися вправна мисливиця на птахів, ясно-зелена змія Зіпо; невеличка темношкіра вужиха Радінія з роду великоголових змій, що полюбляє селитися біля водойм; Плоскоголова Кобра, здатна повністю злитися із землею при найменшій небезпеці; тонкостанна, як усі деревні змії, Несправжня Коралова Змія; і нарешті змія на ім’я Ескулапів Полоз, появу якої з причин, про які ви невдовзі взнаєте, всі присутні зустріли недовірливими поглядами.

Втім декого з отруйних змій та мисливиць на Зборах не було, і їхня відсутність вимагає пояснення.

Зазначивши, що Збори відбувалися в повному складі, ми не мали на увазі, що в них брала участь більшість різновидів змій і передусім, найповажніші з них. Ще на перших Зміїних Зборах ухвалили, що найпоширеніші види, якщо вони складають більшість учасників, можуть приймати рішення, обов’язкові для всіх. Ось чому можна говорити про повний склад цих Зборів, хоча в них, на жаль, не брала участі Амазонська Уруту, якої ніде не змогли знайти; це було особливо прикро, оскільки згадана змія, довжина якої може сягати трьох метрів, є королевою Америки та віце-імператрицею Світової Зміїної Імперії, поступаючись у розмірах та дієвості отрути лише Азійській Королівській Кобрі.

Крім Хрестової Гадюки, на Збори не з’явилася ще одна змія, однак усі присутні вдавали, начебто не помічають цього.

А проте вони були змушені озирнутися, коли з-за папороті вистромилася голова з великими жвавими очима.

— Можна? — бадьоро запитала новенька.

Зачувши її голос, змії попіднімали голови, а їхніми тілами наче пробіг електричний струм.

— Чого тобі треба? — роздратовано озвалася Списоголова Змія.

— Тобі тут не місце! — вигукнула Золота Уруту, вперше втративши самовладання.

— Забирайся геть! Геть! — стривожено загомоніли ще кілька змій.

Гримуча Змія урвала їх гучним, хоча й уривчастим шипінням:

— Подруги! Не забувайте, що ми на Зборах, правила яких відомі всім: поки вони тривають, нікому не дозволено вдаватися до сили. Проходь, Анакондо!

— Слушні слова! — дещо іронічно мовила Водяна Кобра. — Шляхетні слова нашої королеви запевняють усім безпеку. Проходь, Анакондо!

Жвава й симпатична голова Анаконди просунулася вперед, тягнучи за собою два з половиною метри темного гнучкого тіла. Кинувши на Водяну Кобру тямущий погляд, Анаконда проповзла повз усіх і з утішливим шипінням умостилася поруч із Гримучою Змією, котра несамохіть відсахнулася.

— Я тобі не заважаю? — чемно поцікавилася Анаконда.

— Ні, жодним чином! — відповіла Каскавела. — Мені заважають набряклі отрутою залози...

Анаконда й Водяна Кобра іронічно перезирнулися й почали уважно слухати.

Неприхована ворожість Зборів до новенької мала певні підстави, які варто розтлумачити. Анаконда є королевою усіх змій на світі — нині сущих та прийдешніх — до яких належить і Малайський Пітон. Вона має надзвичайну силу і жодне живе створіння не здатне витримати її обіймів. Уся сельва тремтить і ховається, коли її десятиметрове зелене тіло з великими чорними оксамитовими плямами починає неквапно спускатися з дерева. Однак Анаконда надто велика, щоб відчувати ненависть до когось — щоправда за одним винятком, а усвідомлення власної сили здавна обумовлює її приязне ставлення до Людини. Ненавидить вона лише отруйних змій, і саме тому поява величної Анаконди викликала серед них таке замішання.

Втім Анаконда не була уродженкою цього краю. Вона дісталася сюди під час повені бурхливими водами Парани й охоче тут залишилася та заприязнилася з усіма тутешніми мешканцями, а надто із Водяною Коброю. До того ж наша Анаконда була ще зовсім молодою й не могла змагатися довжиною зі своїми удачливими десятиметровими предками. Втім її два з половиною метри були варті п’яти з огляду на силу цієї чудової змії, котра на заході сонця залюбки перепливала Амазонку, високо здійнявши над водою голову.

Отже учасниці Зборів відволіклися, проте Спесивиця вже взяла слово.

— Гадаю, можна розпочинати, — мовила вона. — Передусім слід взнати, що сталося з Хрестовою Гадюкою. Вона обіцяла швидко повернутися.

— Ні, вона обіцяла повернутися, щойно зможе, — уточнила Водяна Кобра. — Ми мусимо її зачекати.

— Навіщо? — озвалася Списоголова Змія, навіть не удостоївши Водяну Кобру поглядом.

— Як це навіщо? — підвела голову та. — Тільки така дурепа, як Списоголова Змія, може про це запитувати... Мені вже набридло слухати на Зборах усілякі нісенітниці! Начебто отруйні змії представляють тут увесь наш рід! Всі, крім неї, — кінцем хвоста Водяна Кобра вказала на Списоголову Змію — всі, крім неї свідомі того, що від новин, які принесе Хрестова Гадюка, залежить наш план... То невже не зрозуміло, навіщо її чекати?.. Кепські наші справи, якщо на Зборах переважатимуть такі розумниці, як ця!

— Тільки без образ! — похмуро прошипіла Маленька Уруту.

Водяна Кобра обернулася до неї.

—