BooksUkraine.com » Любовні романи » Роман з містом 📚 - Українською

Читати книгу - "Роман з містом"

160
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Роман з містом" автора Світлана Горбань. Жанр книги: Любовні романи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 40
Перейти на сторінку:
владу треба встановлювати швидкими темпами. Буржуям голови скрутити. Розумієш? Задля світлого майбутнього треба йти на якісь жертви.

– Лікар – буржуй?

– Він був не просто лікар, а власник кабінету. Належав до націоналістичної організації.

– Ох, мені здається, ваша влада…

– Кажи: наша влада, – виправив він.

– Ні, ваша. Бо це страшна чорна діра, яка поглинає все, не розбираючи. Бездушна страшна сила. Як «Чорний квадрат» Малевича. Кінець усьому!

– Не кажи дурниць і не приплутуй ніяких квадратів і Малевичів.

Майор на все мав залізні пояснення, і Магду це дратувало. Але мусила терпіти, бо знала: Григорій – по-своєму добрий і порядний чоловік, хоч і зіпсований пролетарською ідеологією.

Уперше залишившись у квартирі без денщика, полізла на горище і знайшла скарб, що про нього перед смертю розповів батько. Він сподівався, що гроші допоможуть його дітям вижити в цій страшній круговерті, як не раз допомагали вижити місту, коли до стін підходили сильні й жадібні вороги.

У звичайному глечику лежали старовинні монети з золота й срібла, а також прикраси, ціни яким Магда не годна була скласти. Проте вона, як і батько, повірила в силу грошей, сподіваючись, що зможе розшукати братів і Ядзю з малям.

ХХІІ

Марчевський працював переважно вночі, і це цілком задовольняло Магду.

Спала вона погано. Григорій радив сходити до лікаря, але чим той лікар зарадить, коли на серці важко не через хворобу? Краще просто взяти книжку й посидіти в тиші.

От вона й сиділа, накинувши на нічну сорочку старого маминого халатика. І почула одного разу, як хтось крадеться до будинку, шарудить надворі й відмикає двері.

Магда похолола й швидко вимкнула світло. Це не Григорій: так тихо він ніколи не ходить!

У темряві пішла вниз і на сходах зіткнулася з запахом бруду, змішаного з кров’ю, – зі страшним запахом тюрми.

Прошепотіла, завмерши й уже здогадуючись:

– Хто тут?

Знайомий ледь чутний голос:

– Це ми, Магдо.

Кинулася назад:

– Швидше сюди!

Відітхнула вже у своїй кімнаті. Щільно зсунула штори, ввімкнула тьмяну настільну лампу й обняла братів.

– Боже, худі які, аж вилиці повипиналися!

– Каська тут? – пошепки спитав Роман.

– Немає. Але на квартирі радянські солдати.

– Де?

– Внизу, в татовій приймальні.

Брати ззирнулися.

– Хай будуть! Передягнемось – і гайда! А якщо… то ми через балкон – і дахами.

Магда радісно торкалася їхніх змарнілих облич:

– Як ви сюди потрапили?

– Просто. Ключ же у звичайній схованці…

– Я не про те. Я думала, що ви в Польщі… У війську.

Вони заторочили стиха, перебиваючи один одного:

– Попалися в полон…

– Хотіли були втекти, та схопили нас.

– Магдо, ти можеш пояснити, що це за майор?

– Звідки ти його знаєш?

– Чому він узявся нас рятувати?

Її ноги підкосились, і вона сіла на ліжко:

– Ви про що?

Марек умостився поруч:

– Майор. У формі енкаведе. Високий, здоровий. Зупинив машину. Нас везли з тюрми.

– Ми гадали: назад до табору чи на страту, – втрутився Роман.

– А він їм тиць посвідку. Доповідайте: хто, чого, куди? І раптом – стріляє в них.

– Пістолет такий тихий, мабуть, з глушником…

– Нас порозв’язував. Каже: дякуйте сестрі…

– …це вона вас урятувала…

– …і тікайте скоріш!

– І хто він такий?

– Ти його знаєш?

– Григорій! – видихнула Магда.

Не могла говорити. Задихалася.

Марек і Роман знову ззирнулися.

– Магдо, опануй себе. Часу нема.

Вона зчепила пальці, як до молитви, і промовила:

– Поможіть нам, Господи і Матінко Божа!.. Григорій Марчевський – наш квартирант. Сватається до мене. Казав, що все для мене зробить… Я не знала, що ви тут. Він сам…

– Закохався в тебе?

– Чекіст?!

– Я ж не винна…

– А Матей?

– Матей помер… Ви не знали? Від сухот… Ще на початку війни…

– А ти? Ти – з цим?

– Я не знаю… Він непоганий… – повернула обличчя до Марека. – Обіцяв твою Ядзю знайти… І дітей…

– Знайти?

– Що з ними?

Магда не встигла відповісти: унизу заревів мотор – і машина зі скрипом загальмувала.

Ґвалт. Тупіт дуже багатьох чобіт. Хтось забігав вулицею туди-сюди.

Вони втрьох завмерли.

У їхні двері калатали:

Открывайте быстро! Милиция![16]

Быстро! А то дверь выломаем![17]

Сходами зачалапав новий денщик Іван, а тоді відповів заспано:

– Хто там ще? Ні вдень, ні вночі спокою нема!

Быстро! Кому говорю![18]

Клацнув замок.

– Хазяїн?

– Хлопці, заспокойтеся, хазяїна вже нема. Тут тепер майор енкаведе прописаний.

1 ... 27 28 29 ... 40
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Роман з містом», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Роман з містом"