Читати книгу - "Об’єкт 21"

«… Так, вони ростуть! І в цьому, шановна Антоніно Гнатівно, немає ніякого дива. Я розумію ваше здивування і постараюся все пояснити.

Чому ж вони ростуть? Може ви чули коли-небудь про епіфіти, рослини, що ростуть не на землі, а в повітрі? В них немає звичайних коренів, вони можуть жити на паркані, не торкаючись землі, або навіть на телеграфному дроті. Чим же вони живляться? Не телеграмами, звичайно, вибачте за дотеп. Усе необхідне для розвитку вони беруть з повітря. Адже в ньому завжди є волога і пил, який містить у собі й мінеральні частки. Ці рослини дуже добре пристосувалися до такого «повітряного» живлення.

У нашому інституті в результаті кількох років праці виведені дуже дрібні рослинні організми-епіфіти, що живуть великими колоніями, як корали. Вони утворюють щільну масу, міцну, легку й еластичну, мов гума, але таку, що пропускає повітря. Листи з неї ні в чому не поступаються перед шкірою, маючи при ньому якість, яка відсутня в шкірі, — вони ростуть. Пам’ятаєте, в Бальзака шагренева шкіра зменшувалась у розмірі, ну, а наша «шкіра», навпаки, безперервно збільшується, бо вона жива. Рослинні організми, з яких вона складається, швидко розмножуються, а поживу, як і всі епіфіти, беруть з повітря.

Для підошов ми виготовили «шкіру», що особливо швидко росте, адже ця частина взуття зношується найшвидше. Треба зазначити, що підошва і живиться краще за інші частини черевика: під час ходьби вона стикається з землею, де більше вологи і мінеральних речовин.

Підсилене живлення сприяє тому, що шкіра підошви швидше відновлюється. Для людського ока це зовсім непомітно, і коли б ви не поклали черевиків у шафу аж на чотири місяці, то, мабуть, і не знали б, що вони ростуть разом з Петриком.

Звичайно, у черевиків, які ростуть, є свої недоліки, їх не можна довго зберігати на складі, бо вони змінюватимуть свій розмір. Крім того, дорослий, який купить собі чоботи по нозі, через деякий час виявить, що вони стали йому великі. Тому, виготовляючи взуття для дорослих, можна буде використовувати тільки шкіру для підошов. Але й це непогано. Ми роздали такі черевики для пробного носіння листоношам, колійним обхідникам та іншим людям «ходячих» професій, і вони вже сказали своє спасибі за вічні підошви.

Інша справа дитяче взуття. Його можна повністю робити із зростаючої шкіри. Ми вважаємо, що тут завдання — зробити черевики, які можна носити кілька років підряд — цілком розв’язане. У лабораторних умовах ми вже не одну пару піддали штучному зносу, що відповідав п’ятирічному нормальному носінню, але одна справа ганяти черевики на стенді, а інша — перевірити все на практиці. Ось чому мене дуже цікавить, як поводитимуться Петрикові черевики надалі, — повідомляйте, будь ласка, якщо вам не важко, принаймні через кожні півроку. У нас багато «підшефних» школярів, які носять наше взуття, але в Петрика черевики з першої партії, і всі дані про них для нас особливо цінні. Я писав вам двічі, але, мабуть, переплутав адресу; роблю висновок з того, що мої родичі мені теж не відповідають.

Ми вибираємо для дослідів найпрудкіших хлопчиків. Але це не значить, що з нашими черевиками можна обходитись як завгодно. Навпаки, як і будь-яка інша річ, вони потребують догляду.

Під час випробування нової марки велосипеда, його змушують працювати в найнесприятливіших умовах, але під час нормальної експлуатації доводиться додержувати всіх правил догляду за ним. Наші черевики розраховані на дорослих, які багато ходять, і на дітей, які багато бігають. Але вони теж потребують догляду. Передайте це Петрикові. Правильно обходитися з річчю — означає подвоїти термін її життя. Якщо Петрик хоче стати чемпіоном носіння, не в тому розумінні, щоб стоптувати взуття швидше за інших, а справжнім чемпіоном, людиною, яка ставить рекорд довгочасного носіння, — а в Петрика така можливість є, — він повинен додержувати цих простих правил. Це теж дослід, і я попрошу вас виконувати його умови. Правила носіння додаю до листа. Покладаюся на Петрика. Колись і я був страшенним нечупарою, а зараз, уявіть собі, став навіть для інших прикладом акуратності. Дуже хочеться дізнатися, скільки ж можуть прослужити наші черевики, якщо їх носити нормально. Пишіть.

Р. S. Цими днями пущена перша експериментальна фабрика, де «чарівні» черевики вже виготовляються на конвеєрі».

Через тиждень Петрик з матір’ю були в кіно і побачили в кіножурналі, як на дослідній фабриці виготовляють «підошву, що сама відновлюється» — так назвав її диктор.

— Є різці, що самі заточуються, — говорив він, — є годинники з «вічним ходом», які заводяться від рухів людини, вони ніколи не зупиняються: не годинники для неуважних, — і нарешті, з’явилася підошва, що не стоптується. Ось вона перед вами.

Глядачі побачили величезні неглибокі чани. Тут у поживному бульйоні розводили надзвичайно дрібні рослинні організми, схожі під мікроскопом на жовті зірочки.

На екрані видно було, як вони, зростаючись, утворюють тонку плівку, таку легку, що вона вільно плаває. Плівка поступово потовщувалася.

— В міру розвитку мікроорганізмів, — говорив диктор. — матеріал дедалі все більше ущільнюється. Тепер «шкіра» готова. Її можна пускати в розкрій.

У закройному цеху верстати-автомати вирубували з штучних шкір, які надходили сюди, тисячі підошов різного розміру.

— Але підошва продовжує рости, — повідомив диктор.

І всі побачили величезну, на весь екран, підошву; зняту за допомогою «лупи часу». Підошва прямо на очах ставала товщою.

— Насправді минуло два місяці, — пояснив голос. — Підошва збільшилася настільки, наскільки вона стопталася б при постійній і тривалій ходьбі. Головне ж вона ростиме тепер постійно, як росте, наприклад, чайний гриб, що його, мабуть, дехто з вас розводить. Ви зможете зносити черевики, але що підошву — ніколи.

— Ну от, — сказала полегшено Антоніна Гнатівна, коли вони повернулися додому. — Тепер усе зрозуміло.

Вона вже без боязні зустріла Марію Петрівну.

— Подивіться кіно, — порадила вона сусідці, — як виготовляють черевики, що в Петрика. Тоді ви, нарешті, повірите, що я не купую йому кожного місяця нових.

— Ну, знаєте, — заперечила Марія Петрівна, — в кіно що завгодно покажуть. Мій племінник