Читати книгу - "Диво для генерального, Аріна Вільде"

Я спостерігаю за тим, як після слів Олексія усмішка на обличчі Руслана гасне, а в очах з’являється вогник розчарування. Вираз його обличчя перетворюється на цинічний, тепер він дивиться на мене зовсім по-іншому. З розчаруванням та неприязню.

Я розумію як це виглядає зі сторони, я провела з ним ніч будучи одруженою, але ж не можу я зараз почати виправдовуватись перед ним і почати розповідати, що чоловік мене зраджує і ми за крок до розлучення?

Між чоловіками виникає напруга, яка відчутна навколо.

- Алю, - Олексій хапає мене за руку, відволікаючи від чоловіка, з яким я зараз хотіла б залишитись наодині. На нас дивиться весь офіс, тому я не пручаюсь. В останнє дивлюся на Руслана, надіюсь, що після він вислухає мої пояснення, і покірно слідую за чоловіком.

- Чого тобі? – роздратовано питаю, коли ми покидаємо залу та виходимо в безлюдний коридор.

- Якого біса ти робиш? Заграєш з новим босом в надії, що він виділить тобі тепленьке містечко? И мене підсидіти хочеш? – рявкає мені в лице. Він злий до нестями  і не приховує цього. Раніше він майже ніколи не дозволяв собі так спілкуватись зі мною, але останні тижні показали його іншу сторону. Неприємну для мене. 

Всередині мене все німіє. Хочу дати йому ляпаса за його слова, та втримую себе.

- Якщо ти про це хотів поговорити зі мною, то розмовляти нема про що, - кажу беземоційно, чим дратую його ще більше.                          

Він відходить на крок від мене, чухає бороду. Я помічаю синці під очима, втому на обличчі. На хвилинку мені стає навіть жаль його, але потім я пригадую як він мене скривдив і відганяю від себе ці почуття.

- Я хочу зробити тест на батьківство, Алю, - заявляє він і мої очі розширюються від подиву.

- Я тобі і без тесту можу сказати, що дитина не твоя.                        

- Я хочу бути впевненим, - з натиском каже він. – А якщо ти придумала всю цю історію зі зрадою та іншим чоловіком, щоб позбутися мене? Ні, люба моя, я не буду залишок життя гадати мою дитину ти ростиш чи ні.                                                      

- Це мати тебе наштовхнула на таку думку? – здогадуюся я, прекрасно знаючи свою свекруху. -  У мене немає причин тобі брехати, Олексію, - втомлено кажу я. Не вистачало мені ще Олексія зі своєю сім'єю, які будуть вважати, що моя дитина від нього. -  Я, знаєш, не горю бажанням виховувати дитину одна. Повір, якщо б я народила від тебе, то відразу подала б в суд на аліменти. Але якщо після цього ти відстанеш від мене, то будь ласка. Можеш робити та оплачувати стільки тестів, скільки завгодно. Але лише якщо це не зашкодить малюкові. Я спочатку проконсультуюся з лікарем.

Олексій опускає погляд на мій живіт. Довго дивиться на нього мовчки.

- Який у тебе строк? – тихо запитує він. Я раптово розумію, що він жалкує про те, що дитина не від нього. Навіть попри те, що він мені зраджував.

- Чотири тижні. Я ще не була у лікаря. На завтра записана.

- Добре. Я знайшов клініку, для того щоб встановити батьківство на ранніх строках, треба лише здати кров. Але тест можна робити після восьмого тижня вагітності.

- Тоді зустрінемось через місяць. До того часу, сподіваюсь, більше не бачити твоє обличчя. І коли тобі наступного разу зателефонує мій адвокат, будь добрий, не посилай його та мене у трубку. Я хочу покінчити з цим шлюбом як можна швидше.

Олексій розгублено киває. Здається, він так само як і я не знає що робити далі і як будувати нове життя один без одного.

- Бувай, - кажу йому, та розвертаюся, щоб покинути будівлю компанії, зараз мене більше за все хвилює появлення батька моєї дитини та те, варто йому казати про свою вагітність чи ні.

- Алю, - окликає мене чоловік. Я завмираю на місці, але не повертаюсь до нього. – Може тебе підвезти?

- Дякую за таку великодушну пропозицію, але я викличу таксі. А ти йди, Олексію, веселись. Впевнена, твоя помічниця тебе вже загубила і вирушила на пошуки.

За спиною чуються гучні кроки.

- Та до чого тут моя помічниця? – він хапає мене за руку та розвертає до себе обличчям. – Я тобі правду казав, це було всього один раз. І я пожалкував відразу ж.

- Мені час, - кажу здавлено, відчуваю як горло зводить спазмом. Ще розплакатися перед ним не вистачало.

Я вириваю свою руку з його захвату та швидким кроком прямую до ліфтів. Залишаю позаду Олексія і наше минуле. Тепер  мене є проблеми більші ніж його зрада. Взяти хоча б те, що батько моєї дитини впливовий багатій, який може з легкістю позбавити мене батьківських прав, якщо вирішить, що я недостойна мати для його дитини.

Запрошую всіх в свою новинку "Татусь з обкладинки") Буду вдячна за підтримку)