Читати книгу - "Повстала з попелу, Делісія Леоні"

Процесія йшла геть, за нею продовжували йти безхатченки, а я залишилася стояти на місці, не впевнена, що мені робити. Мене тягнуло до цього брудного бездомного, мені хотілося допомогти йому. Я подивилася на свій кошик, повний фруктів, хліба та ковбас. Сподіваюся, Жуель мене зрозуміє. Напевно, бідолаха хоче їсти.

Я підійшла до чоловіка і тихенько звернулася до нього, але він не відповів.

— Я можу Вам чимось допомогти? У мене є їжа...

— Ні, - ледве почула я його тихий голос. - Все пройде. Зараз.

Який… дивний голос, наче знайомий. Однією рукою він упирався в землю, другою – продовжував триматися за живіт. Я помітила на руці глибокі подряпини, а також дивні опіки. Свіжі.

Хоч чомусь корисному мене навчили у школі. Я поставила кошик, присіла поряд із чоловіком і піднесла свою руку над рукою чоловіка, промовивши заклинання. Воно не лікувало, але дозволяло вгамувати біль і сповільнити зараження до надання першої медичної допомоги.

Я швиденько перекинула заклинання на тіло чоловіка. І здригнулася, коли він зробив гучний, глибокий вдих і різко підвівся, відкривши мені своє обличчя.

Я дивилася на нього, не маючи сил відвести погляду, забувши про те, що треба дихати. Чоловік обернувся до мене і хрипко промовив:

— Вам не варто було це робити, леді.

Його обличчя було брудним і зарослим, але ці очі... ці очі... це обличчя... Навіть незважаючи на те, що одне його око було болісно каламутним, я не могла не впізнати...

— Деміане? - я не впізнала свого голосу.

— Вибачте?

Я навіть не знала, що сказати, що спитати, що зробити! Було дивно, дуже дивно впізнавати у цьому волоцюзі… Деміана.

— Ви... мій чоловік? Герцог Деміан Нортрон?

Чоловік витріщився на мене з не менш допитливим поглядом, але потім відповів:

— Не думаю, що я Ваш чоловік, леді. Хіба у такого, як я, може бути дружина? Та й ще така, як Ви? Ви знущаєтеся з мене, напевно?

— Як Вас звати? - не вгавалася я, не чуючи його слів, просто бачачи його очі.

Чоловік відвів погляд, глянув на небо і трохи знизав плечима.

— Я не пам'ятаю. Але я точно не можу бути Вашим чоловіком, леді.

Дисципліна у мене нікудишня))) Відтепер продовження виходитимуть опівночі! І лише додаткові продовження, якщо буде на них вільний час - в будь-яку годину дня і ночі, як приємні бонуси)