Читати книгу - "Випадкова наречена, Поліна Креп"

– Ні? – мало не давлюся від цієї новини.

– А коли, Олюшко? – допитується мама.

– Я ще не знаю, – мене паморочить від перспективи постійної присутності Тео в моєму житті. – Я передзвоню завтра, добраніч.

Скидаю дзвінок і без сил з'їжджаю на стілець. Стильна квартира в одну мить перетворюється на золоту клітку і вже не здається мені такою гарною.

Теодор, наче нічого не сталося, дістає прибори та розкладає по тарілках вечерю. Відчуваю, що апетит зовсім зник. Але мені треба набратися сил.

Тримайся, Олю! Попереду ціла ніч у компанії чарівного тирана.