BooksUkraine.com » Дитячі книги » Країна Мумі-тролів. Книга третя 📚 - Українською

Читати книгу - "Країна Мумі-тролів. Книга третя"

166
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Країна Мумі-тролів. Книга третя" автора Туве Маріка Янссон. Жанр книги: Дитячі книги. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 87
Перейти на сторінку:
повітрі, хвилі злякано відсахувалися від неї. Мара плила вперед у передсвітанкових сутінках, залишаючи за собою хвіст сніжної імли.

Супроти неба на горизонті вона здавалася велетенською летючою мишею, що лопотить крильми. Мара рухалася дуже повільно й важко, однак не спинялася й на мить. Вона мала час. Нічого іншого, окрім часу.

Родина пливла до самого ранку і всього наступного дня. Знову настала ніч, а Тато усе ще сидів за стерном, вдивляючись у далеч, чи не змигне десь світло маяка. Проте ніч була такою ж блакитною, як попередня, і жодного маяка на небокраї.

— Курс правильний, — запевнив Мумі-тато. — Я знаю, що дотримуюся правильного курсу. За такого вітру ми мали би дістатися острова до півночі, а світло маяка побачити ще при сутінках.

— Може, якийсь мерзотник погасив його? — висловила припущення Маленька Мю.

— Гадаєш, можна погасити маяк? — запротестував Тато. — Якщо на світі і є щось стале та надійне, то це світло маяка. Існують речі абсолютні, наприклад, морські течії та пори року. Сонце завжди сходить вранці. І горить маяк.

— Тож невдовзі ми побачимо його, — примирливо зауважила Мумі-мама. їй не давали спокою безліч дрібних думок, яким бракувало місця в голові.

«Хай би вже той маяк спалахнув удалині, — думала Мама. — Він сповнений такого радісного очікування! Хоч би там справді був маяк, а не мушача бека… Не уявляю собі вимушеного повернення додому… Після такого урочистого відплиття… Великі черепашки бувають і рожевими, але білі мають дуже гарний вигляд на тлі чорної землі… Цікаво, чи приймуться там троянди?..»

— Цить! Я щось чую! — закричала Маленька Мю на носі човна. — Та замовкніть хоч на мить! Тут щось відбувається…

Усі позадирали носи, вдивляючись у нічну темряву. Здалеку долинав тихий, дуже тихий плюскіт весел. До них поволі наближався чужий човен. Ось він, маленький і сірий, виринув з пітьми. Весляр перестав веслувати й розглядав їх без жодного здивування. Він мав нечупарний вигляд, але поводився дуже спокійно. Світло ліхтаря віддзеркалювалося в його синіх, прозорих, наче вода, очицях. Поряд з ним лежала вудочка.

— Риба клює уночі? — поцікавився Мумі-тато.

Рибалка пересмикнув плечем, ні на кого не дивлячись. Він не бажав розмовляти.

— Чи немає десь тут поблизу острова з великим маяком? — не відступав Тато. — Чому не видно його вогнів? Ми вже давно мали би побачити світло маяка…

Рибалка мовчки проплив повз них, а коли нарешті відповів, можна було ледь розчути його слова:

— Хтозна… Повертайтеся додому! Ви надто далеко запливли… — і зник у темряві поза їхніми спинами.

Усі прислухалися, чи не долине плюскіт весел, однак ніч мовчала.

— Якийсь він трохи дивний, правда? — невпевнено порушив тишу Мумі-тато.

— Не трохи, а дуже дивний, — запевнила Маленька Мю. — Без клепки в голові!

Мумі-мама зітхнула, намагаючись випростати лапи.

— Але ж такими є майже всі наші знайомі, — зауважила вона. — Хто більше, хто менше…

Вітер стих. Мумі-тато сидів за стерном, прямий, як свічечка, задерши догори носа.

— Ось воно, — зрадів раптом Тато. — Я відчуваю, що ми таки добралися. Пристанемо до острова з захищеного від вітру боку. Тільки не можу зрозуміти, чому не світиться маяк!

Було тепло, пахло вересом. Усюди панувала непорушна тиша. Враз із ночі вигулькнула могутня тінь — острів навис над ними, пильно приглядаючись до прибульців. Вони відчули його гарячий подих, коли човен увіткнувся носом у пісок і завмер. Здавалося, ніби хтось їх розглядає. Родина збилася купкою на лавках, не наважуючись навіть поворухнутися.

— Ти чула, мамо? — прошепотів Мумі-троль.

Легкі ніжки протупотіли берегом, десь тихо сплюснула вода і знову все стихло.

— То, мабуть, Маленька Мю вже встигла вистрибнути на суходіл, — сказала Мумі-мама. Вона стрепенулася, струшуючи з себе тишу, і заходилася нишпорити серед кошиків, потім спробувала пересадити через борт скриньку з трояндою.

— Зберігайте спокій! — захвилювався Тато. — Я про все потурбуюсь. Усе треба правильно організувати від самого початку… Спершу човен… Човен завжди на першому місці… Не галасуй і не метушися!

Мама покірно сіла у човні, намагаючись не заважати, коли згортали вітрило, та ухиляючись від поперечної балки щогли, котра ковзала туди-сюди, доки Тато метушився на палубі, організовуючи висадку. Кружало світла від штормового ліхтаря вихопило з непроглядної темряви лише клаптик білого піску та чорної води. Потім Мумі-тато разом із Мумі-тролем витягнули на берег матрац, один край якого промок наскрізь. Човен скособочився, і блакитна скриня притиснула трояндовий кущ до поруччя.

Мама терпляче чекала, затуливши носа лапками. Напевно, усе йшло своїм ходом. Можливо, вона звикне до опіки над собою і навіть її полюбить.

Мабуть, вона трохи задрімала.

Тато стояв у воді, тримаючи у лапі ліхтаря.

— Можеш виходити. Усе гаразд…

Мумі-тато був бадьорий, у веселому гуморі, з капелюхом, зсунутим на потилицю. Вище на піщаному березі він з вітрила та весел збудував намет, схожий на великого звіра, що присів на зігнутих лапах. Мама спробувала придивитися, чи немає на їхньому новому пляжі черепашок, але вона недобачала у темряві. їй пообіцяли, що тут будуть великі, незвичних форм черепашки, які трапляються глибоко на морському дні.

— Ось, — промовив Тато. — А тепер поспи. Я сидітиму на чатах усю ніч, вам нема чого хвилюватися. А завтра заночуємо у моєму маяку. Як тільки розвидніє, знайду маяк, і ми туди переселимося. От лишень збагнути не можу, чому він не горить… Як там у наметі? Сподіваюся, тепло?

— Чудово, — запевнила Мама, заповзаючи під вітрило.

Маленька Мю блукала десь, як завжди, нічим не переймаючись, але то не біда. Вона, судячи з усього, найліпше з-поміж усіх давала собі раду. Усе йшло начебто добре.

Мумі-троль бачив, як Мама переверталася з боку на бік на мокрому матраці, доки нарешті вмостилася, глибоко зітхнула й поринула в сон. З усього незвичного на цьому острові найдивнішим було те, що Мама відразу заснула на новому місці, не розпакувавши речі, не постеливши дітям і не роздавши усім карамельок. Вона навіть забула на піску свою торбинку. Це лякало, та водночас підбадьорювало, бо означало зміни в житті, а не лише пригоду…

Мумі-троль підняв мордочку й визирнув з-під вітрила. Надворі на чатах сидів Тато з штормовим ліхтарем поперед себе. Татова тінь була дуже великою і довгою. Та й увесь Тато видавався набагато більшим, ніж звичайно. Мумі-троль знову згорнувся клубочком, підтягнувши лапки під теплий животик. Блакитні, мов нічне море, сни заколисали його.

Наставав ранок. Тато перебував наодинці зі своїм островом, який з кожною годиною щораз більше належав йому. Та ось небо зблідло, перед ним

1 ... 28 29 30 ... 87
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Країна Мумі-тролів. Книга третя», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Країна Мумі-тролів. Книга третя"