Читати книгу - "З неопублікованого, Олександр Олесь"

я коні,

Коні воронії,

Дожену я літа,

Літа молодії.

Позбираю літа

І загою рани,

Розвалю темницю,

Розіб'ю кайдани.

Обніму я волю,

Не віддам нікому,

Заорю навіки

В серці молодому.

Ой збуджу я сиву,

Підійму похилу

Голову свою.

Розвалю темницю,

Випущу орлицю,

Волю розкую...

Може, мені воля

Ще в вікно загляне,

А з могили доля

Вже навік не встане

 

17.03.1914

 

«Я гнів втопив, і кобза знов…»

 

 

Я гнів втопив, і кобза знов

В моїх руках лежить в покорі.

І в серці знов цвіте любов,

І цвіту в нім, як шуму в морі.

 

І цвіт летить на хвилі сліз,

На океан журби моєї.

Хай хвилі стогнуть білі скрізь,-

На них колишуться лілеї.

 

[1914]

 

«Всю темну ніч мого життя страшного…»

 

 

Всю темну ніч мого життя страшного,

Коли я йду, безсилий, без мети,

Ти, промінь місяця ясного,

О, ще хвилину посвіти...

 

Ось-ось впаду я в чорні прірви,

І дух мій - в вічність одлетить,

І гострий камінь серце вирве.

О, не зайди в останню мить...

 

О, не зайди в моїй уяві хворій,

Єдина правда, мрія - ти...

Лишися ж в святості прозорій

І ще надовго посвіти.

 

Мені ні слів, ні усміхів твоїх не треба,

Здаля молитись тільки хочу я...

Ах, на землі я жить не зміг без неба,

І не могла б за його стать земля.

 

9.02.1914

 

«Війна, війна! І знов криваві ріки…»

 

 

Війна, війна! І знов криваві ріки,

І грім гармат, і шаблі дзвін,

Могили, сироти, каліки

І сум покинутих руїн.

 

Але за меч! На бій кривавий,

За край, за волю, за своє!

Наш ворог, хижий і лукавий,

Вже кров по наших селах ллє.

 

Руйнує, нищить і грабує

Ордою диких розбишак,

Борців розстрілює, катує,

Скидає в яму, як собак.

 

За меч! За меч! Нехай поляжем...

На те настали скрізь жнива!

Але і смертію ми скажем,

Що Україна ще жива.

 

1914

 

«Геть рахівницю! К бісу все!..»

 

 

Геть рахівницю! К бісу все!

Чом зараз вітер не повіє

І нас туди не понесе,

Де поле морем зеленіє?

 

Пустельний берег?! Ти та я,

Та море, як смарагд, зелене.

В моїй руці рука твоя,

Мов щастя все в руці у мене.

 

Цвіте земля. І все в цвіту.

Огні мімози засвітили.

Мімоза стрічку золоту

Вплела в свої зелені хвилі.

 

[Стоять] як арфи. І рука моя

На злотних струнах тихо грає.

І тут же ти, любов моя...

Чого ще серце забажає?!.

 

Офір, лицарства, перемог...

Хіба це так вже неможливо,

Коли великий, мудрий Бог

Створив вас з нами, дивне диво!

 

Ну, час додому. Швидко п'ять,

Заняття будуть вечорові.

Прощайте,- важко вам сказать.

Бувайте, панночко, здорові!

 

[1914]

 

«Кожний погляд твій, зітхання…»

 

 

Кожний погляд твій, зітхання,

Ніжний усміх, сльози, гнів,-

Дивна глина для ваяння,

Дивна музика без слів.

 

Простягну я тільки руки,-

І скульптура стане жить...

Повна щастя, повна муки,

Дивна пісня задзвенить.

 

8.12.1914

 

«Коли її ступали ніжки…»

 

 

Коли її ступали ніжки,

Коли на сій землі цвіли,

Невже ж слідів їх всі доріжки

В весняну ніч не стерегли?

Невже на мить хоча стихали

Над нами вранці солов'ї?

Невже квітки не простягали

Над ними рученьки свої?!

Даремно я ходжу, питаю

У трав, у квітів, у пташок...

А вітер весело співає

І в небо кидає пісок.

 

25.04.1914

 

«Сидіть в тюрмі і прагнуть волі…»

 

 

Сидіть в тюрмі і прагнуть волі,

Коли цвіте розкішний май?..

Сидіть в тюрмі, коли весь край

Збиває сталь [тюрми] неволі?..

О, сміло йди назустріч долі,

О Боже, сили дай!

 

Як грім [страшний], ревуть гармати,

Чия взяла в останні дні?

Хто це проскочив на коні,

Хоч би угледіть через грати.

Хоч би у жовніра спитати,

Чий має стяг в борні.

 

[1914]

 

«Сама прийшла, заговорила…»

 

 

Сама прийшла, заговорила,

Сама всміхнулась, розцвіла

І цілий світ квітками вкрила,

І морем сонця залила.

 

Сама пішла, не попрощалась...

Хто знає: на день чи на вік.

В пітьмі душа моя зосталась,

І крик у неї кров'ю стік.

 

[1914]

 

1915

 

 

«Обірвалася нагло, як крик солов’я…»

 

 

Обірвалася нагло, як крик солов'я,

Недоспівана пісня світання,

Недоспівана пісня моя

Нерозквітлих надій і кохання.

 

Я не буду ридати в зів'ялім саду.

Я не буду в пожежі палати.

То пісень повні груди дала ти,

І, співаючи, я до другої йду.

 

[1.12.1915]

 

«На кон твій погляд лине…»

 

 

На кон твій погляд лине,

А там, як метеор,

Горить і в прірві гине

Закоханий актор.

 

Коли б ти подивилась,

Як поруч мучусь я...

Але сліпа родилась