Читати книгу - "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"

— А тобі не байдуже? — Сльозинки скотилися по щоках, — Люди завжди обговорюватимуть тебе, мене, нас. Всім язика не зав’яжеш. Хіба ти цього не розумієш?

Десь в глибині душі мене розривало на частини від емоцій: біль, гнів, лють, розпач. Я божевовіла від того, що Владу важлива думка усіх навколо, та на жаль не моя. Як ми допустили таке? Чому ми перестали розуміти один одного?

— Послухай мене, Челсі, — Влад насувався на мене, а я відступала. Страх заполонив кожен куток душі, — І дуже уважно, бо я двічі повторювати не буду, — Він впився поглядом в мене, — Ти моя дружина і частина мого бренду, а тому будеш робити те, що я тобі скажу. Я не задля того стільки років пахав аби ти своїми дитячими «кониками» зіпсувала мені кар’єру.

«Я», «Моя кар’єра» «Імідж» — ці слова щодня звучали в нашому домі, викликаючи у мене алергію. Як же набридло це все!

— Тобто, важлива лише кар’єра, а на мене тобі байдуже? Наше кохання вже нічого не значить для тебе? — Майже прокричала я йому в обличчя, відштовхуючи від себе обома руками щосили.