Читати книгу - "Провальні канікули, Елла Савицька"

Хлопець же, відштовхнувшись від стінки чаші, підлетів угору, зробив оберт і приземлився, трохи присівши, щоб одразу ж прокотитися вперед і знову злетіти в перекиді.

- Вау, - вирвалося в мене. Середнього зросту, чорнявий і, звісно ж, без футболки, він демонстрував пружні кубики під час кожного руху тіла. Дівчата верещали, коли йому вдавався особливо складний трюк, а він, задоволений собою, клацав у повітрі пальцями щоразу, коли приземлявся. Видно, що знає, який він хороший у цій справі.

- Це Серхіо, - пояснила Ельвіра. - Позаминулорічний переможець і головний суперник Пабло. Він багато чого вміє, "оллі", "кікфліп", "франтсайдфліп", "ліпслайд"...

- Воу, стоп! - перебила я її. - З усього, що ти сказала, я зрозуміла тільки бла-бла-бла.

Натовп заревів, не даючи мені договорити, а задоволений собою Серхіо вибрався з басейну, засунувши дошку під пахву, і взяв в іншого хлопця з рук пляшку з водою. Облив себе нею, одразу ж покрутивши головою і обляпавши водою волосся дівчат, що стояли поруч. Ті хором засміялися і навіть потягнулися до нього, притягаючи його за руки до себе і саджаючи поруч. Та він міг із легкістю гарем собі завести, думаю, вони були б зовсім не проти.

- Він бабій і козел, - озвучила мої думки Еля.

- Ну знаєш, якщо вони так поводяться, то гріх не скористатися. Вони ж, якби могли, просто зараз залізли б на нього зверху, - хмикнула я і відвернулася, розглядаючи хитромудрий малюнок у басейні.

У цей час Еля кудись відійшла. Я обернулася, щоб пошукати її, а натрапила на Пабло. Він якраз у цей момент подивився на мене і привітно махнув рукою, широко посміхнувшись. Я помахала у відповідь. Звичайно, де ще було бути Елі? Тільки поруч із ним. Я вже хотіла було вже спуститися до них, коли вони самі почали підніматися.

- Привіт, mi amor, - чмокнувши мене в щоку, він простягнув мені пляшку з Колою. - Прийшла за мене повболівати?

- А як же! Ти маєш впоратися з цим Сергієм!

- Ким? - перепитав він, здивовано округливши очі.

- Сергієм - це український варіант вашого Серхіо, - пояснила я.

- Сергійем? - комічно скрививши губи, спробував повторити .

- Сергієм!

- Сергійем!

- І так зійде, - схвалила я, а він розреготався.

- Якщо потрібно буде нове лайливе слово, я використаю це!

- Домовилися, користуйся, - по-царськи махнула я рукою, дозволяючи йому обматюкати Серхіо Сергієм.

Змагання тривали до самого вечора, тож я навіть втомилася, і після виступу Пабло, який був просто нереально крутим, я спустилася донизу і сіла подалі від натовпу.

Обернулася назад і обвела поглядом народ, який, здавалося, ні краплі не втомився півдня перебувати під палючим сонцем і... пити. Пили вони багато, здебільшого пиво і ром, дехто встиг навіть морди один одному набити, і тепер уже пити разом. Я ж спіймала себе на думці, що не просто так уже вкотре за вечір озираюся на всі боки. Не хотілося собі зізнаватися, але я шукала його. Не знаю чому, але весь час здавалося, що, якщо обернуся, наткнуся на чорні очі. Оберталася, але... марно. Напевно, не царська це справа відвідувати громадські заходи, і краще де-небудь позатискати якусь чергову дівку. Найімовірніше, саме цим він сьогодні і займався, адже в нас обох вихідний. Або він спить після зміни? Хоча, який спить, перебила сама себе, уже вечір і Андрес, імовірно, прямує до клубу, або ще кудись, де можна добре й дорого провести час. Судячи з того, як він намагається заробляти, грошей у нього чимало, і витрачати він любить їх із душею.

Дідько, навіщо я взагалі про нього думаю? Що за дитяча слабкість? Розлютившись на саму себе за ці дурні озирання на всі боки, за безглузде бажання побачити його, підвелася з каменю і попрямувала до друзів. З ними думки не стають такими тягуче нав'язливими, та й натовп я оглядаю рідше. У всякому разі, намагаюся.

Додому ми потрапили близько одинадцятої. Після оголошення переможця увімкнули магнітофон, набрали воду в той самий басейн, де відбувалися змагання, і дівчата з вереском плюхнулися в нього, тягнучи за собою добряче напідпитку хлопців. Почалася гучна вечірка, з танцями і, схоже, сексом, якщо судити з того, як парочки розійшлися по різних кутках порожніх будинків, і відвертими поцілунками просто там у басейні. У мене не було бажання брати участь у цій оргії, і в Елі теж. Тому ми вирушили додому, я - морально готуватися до завтрашньої зустрічі з Адресом, а Еля просто виспатися. Пабліто, до речі, не переміг, але, схоже, не засмутився. Привітав Серхіо, назвавши того Сергієм, і, залишивши здивованим, усвідомлюючи, чи образив він того, чи ні, пішов разом із нами.

Засинала я з якимось дивним трепетом. Бажання провалитися в сон якомога швидше зашкалювало. Γосподи, та що ж це таке? Чому? Чому я хочу, щоб прийшло завтра? Чому я думаю про того, кого потрібно ненавидіти? Чому день, прожитий без присутності в ньому ЙОГО, здається таким, що минув безглуздо? Не хочу... Не хочу залежати від когось морально настільки, щоб розуміти, що думки доводиться із силою перемикати на інші предмети. Щоб не згадувати ідеально відточений профіль і губи, що згинаються в усмішці. Щоб серце не билося сильніше, коли його рука випадково торкається моєї, коли ми обоє опиняємося за барною стійкою. Щоб клятий запах сигарет і ментолу не проникав так глибоко в легені, отруюючи дивною залежністю. Не треба, Емі. Тобі це не потрібно, - повторювала я собі, коли образ бармена в чорній жилетці і лютим поглядом плив перед очима в темряві кімнати. Тільки хіба голос розуму може перекричати відчайдушний стукіт нерозумного серця?