Читати книгу - "Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд"

Його погляд почав лякати мене ще більше, бо затягнувся.

– Твої очі просто неймовірні, коли ти боїшся. Коли розгублена і зніяковіла... Це зовсім божевільно, що мені подобається твій страх? - з легкою посмішкою спитав Крістоф, і трохи нахилився, впершись долонями в ліжко. Ще ближче... Що відбувається? Цей погляд... Він дивився так само на своїх партнерок у фільмах, а тепер на мене, і це принижує мою гідність. Я – не вони. Я інша. Я краща. Крапка.

– Я не знаю... Божевільно те, що ви знову несподівано перейшли на "ти", - відхиляючись від Крістофа назад, я ледь не лягла на подушку. – Мене лякає цей передвісник.

– Яка розумна дівчинка. Ти все про мене знаєш...

Крістоф різко навалився на мене, вклавши на спину, і навис зверху, нічого не роблячи. Лише хижо дивився і торкався усією поверхнею тіла.

– Хочу знову побачити, як ти кінчаєш. Це було так щиро, - ну звісно ж щиро. Я не героїня ваших фільмів, де награно кричать і кумедно стогнуть. Я справжня жінка зі справжніми емоціями.

– Ви передумали тримати відстань між нами? - я виставила руки, намагаючись відсторонитися, але він був наче кам'яна стіна, що впала на мене.

– Хіба не видно, що я зараз зовсім не думаю? Не віриться, що вже вдруге за вечір я не витримую і втрачаю самовладання. Відчуваєш, як мені важко? - хрипко прошепотів Крістоф, і притиснувся до мене стегнами, що я відчула його твердий член. 

Як йому вдалося так швидко перевтілитися з млосного спокусника у нахабного хижака? Зараз він Ренді Райд. Крістоф Шері більш витончений. Можливо, його залежність має саме такий прояв? Крістоф мене зараз розірве, але найстрашніше те, що я сама шалено цього хочу, навіть якщо "знепритомнію від його уваги".

Я скуто потягнулася до його губ, але він ухилився, і не став мене цілувати. 

– Хіба я вже тобі подобаюся? - глузливо спитав Шері, торкаючись кінчиками пальців моєї шиї. – Я досі м'язистий татко, який тобі не потрібен.

– Не потрібен... - зітхнула я, усвідомивши, що все дійсно так. Мені не потрібен такий досвід. Чому я не можу вчинити за розумом, і не провокувати його, або не погоджуватися?

– Насправді, я не заходитиму далі, бо це має наслідки, - Крістоф втомлено посміхнувся, трохи прийшовши до тями, але досі лежав на мені зверху. – Мені легше випити заспокійливе, ніж пуститися берега. Потім буде дуже боляче і погано... І в мене серце, а якщо я зніму гальма, це буде дуже довго і неодноразово. Але головне те, що ми просто не маємо цього робити. 

– Вас дуже важко зрозуміти, - розчаровано зітхнула я, спостерігаючи, як тепер на мене дивиться Крістоф. Не хтиво, а ніжно. Він здатен змінюватися за мить. – Ви навмисно спокушаєте мене, торкаєтеся, наче мій бойфренд, заходите за межі дозволеного, а потім відмовляєте мене, наче це я до вас залицялася. Чому все так складно? 

– Все дуже просто, Софі. Нам не можна, бо тобі це непотрібно. Ти хіба закохалася в мене? - несподівано спитав Крістоф, спантеличивши мене. 

– Ні. З чого такі питання?

– З того, що це була б єдина причина для ризику. Наше взаємне кохання. Тоді можна було б спробувати... - не розумію, як така замороченість не заважає йому зніматися в фільмах для дорослих? Якось же він зупиняється вчасно. – Але все одно це жахлива ідея.

– Дідько... Не грайте занадто шляхетного лицаря. Вам не личить романтика. Про яке кохання йдеться? 

– Отже, це дійсно помилка, - посмішка зникла з обличчя Крістофа, наче він не розраховував на таку реакцію. – Не провокуй мене, Софі. І відштовхуй, якщо я втрачатиму контроль над собою. Добре? - спитав він, і торкнувся носом моєї шиї, гучно вдихнувши. Я вкрилася мурахами, вигнувшись в потилиці. Не розумію, як він досі не поцілував мене. Але, мабуть, вже не поцілує.

– Тоді негайно злізьте з мене, і не торкайтеся більше. Як бос ви вже більш, ніж перетнули межу і продовжуєте мене провокувати.

Крістоф обережно перемістився на ліжко, а потім встав, і холодно подивився на мене. Невже так сильно образився?

– Софі, треба прибрати посуд, якщо ти не хочеш, щоб я вважав тебе поганою покоївкою.

Цей настрій... Він тепер буде мститися?