Читати книгу - "Програне парі, Аріна Спел"

На весіллі, моя матуся сяяла щастям, чи не більше за всіх. 

-Ти ж знала, що так станеться.- спитав її коли ми залишились на одинці. 
-Та що там знати. Це було зрозуміло з вашої першої зустрічі, на балу.

-Це не була перша зустріч . 
-От бачиш, сама доля вас звела. А я так, трішки посприяла. 
Згадав нашу розмову, коли йшов повідомити, що скасовую відбір. Був налаштований рішуче. На суперечку. На дебати. Але вона лише коротко відповіла:

-Добре. 
-Потрібно надіслати листи і скасувати запрошення- продовжив я насторожено, очікуючи на підступ.

-Я не встигла їх відправити. Закрутилася та й зовсім забула про них. Як добре все склалося. 
Угу. Поставив в голові мамі плюсик, навпроти слова «інригантка» , а в голос сказав:

-Дякую. 

Брати вітали мене з посмішкою. Дивилися з якимось співчуттям.

-Вітаємо.- близнюки потисли мені руки.- попався врешті-решті.

-А ви чого так либитесь ? - мусів трішки зіпсувати їм настрій.- Хіба не розумієте? Наступні в черзі ви!!!!

Їх очі треба було бачити. 

-Матінка не вчинить так з нами. Вона нас любить.- відповів Кіран, сам не вірячи в те, що каже. 
-Любить. Дуже любить. І саме тому, ви наступні. -підморгнув спантеличеним братам. 
-Крістофер! Кіран!- про вовка промовка. Мама вже гукала на них,  кликала до себе.- Ідіть сюди, мої любі. Хочу вас познайомити. 
Я вишкірився на всі тридцять два. Погане відчуття зловтіха, але ж таке приємне. 
 

За декілька днів до шлюбу, приїхала моя молодша сестра, Абігель. Ці дві, досить очікувано, одразу потоваришували. Споріднені душі. А в мене вже око тіпаєтся від напруги. Як виявилося, не даремно.

-Любий, ти ж знаєш, як я кохаю тебе.- коли Бріана так починала розмову, ставало не на жарт страшно. Єдине, в чому можна бути певному в цей момент- доброго не чекай. Все інше непередбачуване. 
Я запитально підвів брови, чекаючи на продовження. А треба було тікати. Знатиму на наступний раз. 
-Ти чув про танці на пілоні? 
-Ні!Ні!Ні! Виключено! Я не дозволяю! - а потім додав. - Благаю!

-Я ж не питаю. Все вже вирішено. Просто доводжу до відома, як слухняна дружина. 
-Слухняна? Ти хоч розумієш значення цього слова? 
-По своєму. - і так мило посміхається, ніби не вона пʼє мою кров літрами. 
— По своєму.- нащось повторив за нею. Ніби від цього зʼявиться якась логіка в її поясненнях. 
Та так просто здаватися , наміру я не мав. Знайшов Дайрена, щасливого чоловіка своєї сестри, в якого теж, час від часу, тіпалося око. 
-Слухай, друже. Абігель прийшла в голову дурна ідея. Навчити Бріану танцям на пілоні. Ти б не міг вплинути на цю ситуацію?

-Мене в це не вплутуй.- підняв руки, демонструючи цим жестом, що він не при ділах.

-Як скажеш. Лише зауваж, Бріана бере участь в нелегальних магічних боях. - хай знає. В нашій сім’ї теж є знання, якими ми готові щедро поділитися.

-Трясця. Цього ще не вистачало.- він побілів, як полотно.- Треба їх посварити. Терміново. 
Звісно, з цього нічого не вийшло. Ці дві і по одинці добре тріпали нерви, а у двох виходило на відмінно. 
Хоча, мушу зізнатися, я був щасливий. Навіть наші суперечки приносили задоволення, бо за ними завжди йшло бурхливе примирення. 
Зараз, сидячи у вітальні й чекаючи на любу дружиноньку, яка бозна де вештається, а година пізня, я був в передчутті. Слуг завбачливо відпустив. 
Це ж треба, в черговий раз втекти від охоронців і не сказавши ні слова, прийти вже затемна. 
Тихо рипнули двері. Обережні кроки. 

-Кохана! - гукнув її. - Я тут, чекаю не дочекаюся. 
Вона на вшпиньках увійшла у кімнату. Встала з протилежного боку столу. 
-Де була?- запитав.

-Та ми з Абігель засиділися. 
-Охорона?

-Так сталося!- кліпає винувато очиськами.

-Час?

-Забула!

-Забула? А йди но сюди.

Почав обходити стіл, рухаючись до неї. Вона лише пискнула й зробила найнеобдуманішу річ, яку тільки могла. Спробувала втекти. Та гратися наміру я не мав. Наздогнав в два кроки. Розклав на тому ж таки столі. Задержали спідницю і без прилюдній увійшов з заду. Вона була волога і готова. Я тонув в її стогонах. Губився в оргазмі. Відчуття того, як її лоно стискає мій член, доводило мене до безумства. Я ніколи не звикну до цього. 

Одним словом - я пропав. Кінцево і безповоротно. 
 

Кінець

От і закінчилась ця історія. Дякую всім за увагу. Сподіваюсь, вона достойна витраченого вами часу). Особлива подяка дівчатам, що підтримували і коментували протягом написання. Без вас, моє натхнення швидко б вичерпалося))) 

Кінець