Читати книгу - "Сни Морфея , Tалі Птах"

Лікар показала на одну з багатьох цяточок. 

— Ось він, — сказала вона, — Це Європа першої половини двадцятого століття. Він не пересувався в інші частини світу. Вже двічі крапочка сяяла так, що ми були впевнені, що він повертається. 

Проте зараз позначка блимала і ставала тусклішою. З кожним блимом в голові Моро бились барабани. Щось пищало і наближалось до нього. Алекс не чув метушні і ніяк не реагував на слова. Він стояв і, як проклятий, не міг ворухнутись. Коли цяточка зникла, в голові чоловіка побіліло, а в ноги прилила кров. Інженер зірвався з місця. Збиваючи всіх на своєму шляху, зриваючи двері, Моро спішив в палату, з якої вже вивозили хлопчика. Алекс встиг побачити тільки сіре тілечко. Лікарі бігом біжали по коридору, а за ними розвивались білі пера янголів. Голова запаморочилась від страху, серце билось в грудях, що аж пекло. 

Інженер стояв біля реанімаційної і ніхто не осміювався щось запропонувати йому. Тільки один сивий дід приніс йому паперовий стаканчик чаю.

—  Сідай, — сказав Майкл Деванс.

Чоловік слухняно підкорився. 

— Довго його не було? 

Моро мовчки хитнув головою.

— Нічого, — дід поплескав чоловіка по плечу, як хлопця, — Вернувся, значить все обійшлось. Мені залишитись з тобою? Ореста дружина забрала.

Інженер нічого не відповів, сил не було. Дід сидів, тримаючись рукою за плече, що зігріло, зняло напругу і тремтіння в могутніх плечах чоловіка. За годину Рея вивезли з реанімації. Моро з полегшенням видих і підійшов до ліжка.

— Він стабільний, — втомлено сказав лікар, — Зараз він має відпочити, а поки ми зчитаємо його пам’ять. 

До обіду Моро сидів з Реем. Запис виявився занадто зіпсований і ще дві години його намагались реконструювати. Телефонний дзвінок пронизив тіло, ніби сотня голок вбили в нерви. Лорі Деванс хотів провести операцію без його присутності. Алекс заперечив. Зібрався, викликав шофера і поїхав у школу. 

Ліра, як і завжди тримала свою ляльку. Вона жалілась, що їй не дозволили одягти жовту спідницю, проте загалом почувала себе добре. Тепер прив'язаний до ліжка, з дівчинкою їхав її новенький амулет. В кімнаті спостереження Моро, хитаючись, намагався сфокусуватись. 

— Ти як? — спитав Лорі.

— Нормально, — хрипло відповів той. 

— Тримайся, — сказав Деванс і тільки взяв до рук інструменти, як амулет засвітився і почав розгойдуватись. Ауриметр запищав.

— Та що ж таке! — розгнівався хірург. 

Моро відчув тошноту, вийшов з кімнати і направився до туалету. Ще один дзвінок і Алекса повезли до міської лікарні.