Читати книгу - "Квася і Миколик, S Batura"

— Дорогенька, — почав скиглити він, — а може, гайнемо на терасу? Наїмося донесхочу? Надудлимося вина. Нехай це буде продовженням весілля. А потім вже дієта, обіцяю її більше не порушувати.

Микола забуркотів животом.

— Жодних продовжень весілля і тим паче вина, — суворо мовила дружина і нагадала: — Ти ледь не спалив той брезентовий намет, у якому після нашого вінчання з друзями нажерся і перевіряв на горючість спирт діда Василя. Ще занапастиш замок. Тобі не можна ні їсти, ні пити, бо це заважає стати неогидним парубком та перетворює на небезпечну людину. Тож заглянемо до кількох крамничок і бігом у постіль за пошуком гострих відчуттів. Дівчина з туристичної агенції за полем казала, що Марія приходить, коли відвідувачі замку лягають спати. І що її завжди цікавлять чоловіки.

Жінка загадково посміхнулася.

— Й не дивно, — пхикнула вона, — адже її вбив Вацлав Жевуський. Щось мені підказує, що ти на нього схожий.

Квася на останніх словах знизила тон, але потреби не було, Микола копирсався в думках про їжу.

— Панове, ми приїхали! — щойно минувши алею з листяних дерев, голосно повідомив гід. — Зараз вам потрібно зареєструватися на рецепції, залишити речі в палатах. Вечеря щойно почалася і триватиме три години. Хто хоче, можете ще прогулятися. І не забувайте про пізню трапезу в лицарській залі, це на третьому поверсі.

Молодий чоловік замовк, а туристи приготувалися скакати надвір. Коли автобус зупинився навпроти дерев’яної брами, «Мальва» струснулася наче від кінського топоту.