Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

Богдан твій новий учитель, бойова магія, все як ти полюбляєш і перевтілення. А також трішки історії і юридичних моментів між перевертнями, чаклунками та людьми.

Та пам'ятай жодних отих модних штук, бо тоді жодна рослина тобі не допоможе, моє сонечко.

І ще одненьке, розмовляють, що зі сходу йде чорна хмара. Будь обережна, ми стараємося дізнатися усе можливе.

Як що щось, одразу використовуєте портал.

P.S. Стефа з Ольгою передають вітання.

А я затискаю тебе у своїх обіймах.

Твоя Злата"

І що в дідька лисого, тут відбувається?

Мені все ще не можна користуватися інтернетом, телефоном і іншими ґаджетами для пошуку інформації. По друге в мене новий учитель, а головне загроза нашому миру стає реальною.

Я тримала листа і дивилася на Роха який зручно вмостився на колінах хлопця і зараз більше нагадував кота, чим кролика.

А в голові крутилася лише одна думка «Воладан не міг почати знов. Його зупинили вісім років тому» але щось всередині настирливо шкреблося, залишаючи неприємний після смак. Кинувши оком на мої долоні, я знов вилаялася. Так що ж то за короста? Шкіру прикрашали насичено сині цяточки, що складалися в візерунок квіточок. Навіть гарно, як би та зараза не чесалася, як собака.

— Ну привіт, новий мучитель.

Пробубоніла я собі під носа, та пішла ближче знайомитися з новим вчителем.

Який точно знайшов спільну мову з моїм велетнем і тримав його неначе пір’їнку. Та й квокчики сміливо виглядали із за ґанку.

Що може краще познайомити людей, як не добрий сніданок. Сьогодні дядько Осі взяв на себе лави шеф кухаря і наготував на цілу маленьку армію. Бо стояти коли плити в моєму спантеличеному настрої ще та задача із зірочкою. Я взагалі то люблю готувати й частувати усіх, але сьогодні не той випадок. Щось би пішло не так, тому що вже все пішло не так.

А зараз ми стояли в трьох і розуміли, що луснемо. Не знаю як Богдан, але я так точно. Одні налисники чого варті, а ще пироги, сирники, паляниця і купа інших смаколиків. Рох буде щасливий.

— Ласкаво просимо до столу, — запросила я Богдана і посадила Роха на його улюблений стілець.

— Дякую дядько Осі, ви може з нами сьогодні?

Запропонувала домовику і чекаючи, дивилася як вмощується мій учитель та як навколо нього з'являються пуханці. Ось ці бомбони свого не проґавлять.

Дядько Осі з'явився досить ефектно, напустив диму навколо стола, потім додав шурхіт та каструльний гуркіт, і в голові столу матеріалізувався сам домовик. Весь охайний і начищений, як нова пательня. Борода розчесана, волосся вкладено якось модно та ще й метелика начепив.

Мені залишилось тільки всміхнутися і всістися поруч, доки налисники не прочахли.

Зазвичай домовик не показує себе іншим, але якщо його хтось зацікавить чи сподобається, то тримайся. Так було зі Стефою, вона вже не знала куди себе подіти.

Оті фільдеперсові зачіски, то все було для неї, а зараз хист залишився. Як каже сам Осі за свої скромні двісті років, треба пробувати щось нове, а інтернет ой як допомагає.

Хоч йому не заборонено ним користуватися. Каже навіть вступив в спілку домовиків і влітку у них зустріч за інтересами.

Я тільки за, а то йому тут навіть поспілкуватися ні с ким. Живемо ми далеченько від міста та й інших домівок. Але який краєвид довкола та є великий плюс море дуже близько, ось вийшов з подвір’я і вже берег.

Будинок дістався мені у спадок від бабусі, я її пам’ятаю неймовірною жінкою.

Завжди була охайна з високою зачіскою, та носила купу намист і смарагдову каменю з вовком постійно. Казала, що природа мені завжди допоможе. Але потім я поїхала в коледж до великого міста і майже не приїжджала, тільки дзвонила. А потім у шістнадцять років я отримала листа з документами, камею і коротку записку як знайти Стефу. І ось вже два роки як я навчаюся. Та два роки, як немає бабусі.

Так, а тепер до сніданку, доки ці ненажери все не зхом’ячили.

За горнятком запашного м'ятного чаю, коли, так би мовити почався час допиту для Богдана. Дядько Осі був нестримний.

—Перевертні кажеш, — його голос був тихим і трішки скрипучим, як у літніх людей, але для своїх він вважався ще досить юним.

— І хто ти в нас є? — продовжив домовик.

— Я з соколів буду, що на Хортиці базуються, — спокій відповів Богдан, намагаючись якось пригладити волосся, але стало ще гірше.

— О так ти з козацького племені будеш, — Осі аж підстрибнув на місці, ледь не розливши чай, на його обличчі розквітла усмішка, яка означала нічого доброго, він вже придумав сто та одне запитання.

Потрібно було рятувати вчителя.

— Богдане, а яка буде програма. Ти ж перевертень, а не чаклун. Чому бойова магія? — я нахабно влізла в розмову, це краще, що я придумала.

— Перевертні теж наповнені силою від природи, тільки ось ти береш свою ззовні та додаєш до власної сили, а ми свій резерв маємо тільки всередині. І так, і так ми частина світу і природи. Тільки теоретично твої сили нескінчені та стримуються твоїм особистим резервом, а ми таки маємо обмежений запас. А при веденні боїв ми найкращі! — безапеляційно заявив хлопець.