Читати книгу - "Просто закохані, Стружик Лев"

Відносини Дороті та Еріка розвивалися стрімко. Після того дня під деревом, вони стали нерозлучними. Куди б не йшла Дороті, Ерік завжди був поруч, наче її вірний захисник. Він з захватом слухав її жваві оповіді, задивляючись на кожен її рух, на кожну емоцію, що миготіла на її чарівному обличчі.

Та навіть таке стрімке і ніжне кохання не могло оминути дрібних проблем та непорозумінь. Характери Дороті та Еріка були надто різними, щоб між ними ніколи не виникало конфліктів.

Одного разу, коли вони сиділи в кафе неподалік коледжу, Дороті несподівано розпочала черговий виверт.

- Еріку, ти ніколи не думав, що вчитися тут - це така жахлива марнота часу? - невдоволено кинула вона, граючись соломинкою від коктейлю.

Ерік здивовано глянув на неї:

- Що ти маєш на увазі, Дороті? Ми ж обоє тут навчаємося, бо це наша мрія.

- Та яка там мрія! - фиркнула Дороті. - Мене все це дістало! Ці нудні лекції, ці зарозумілі професори... Й тебе, до речі, також дістали. Ти занадто тихий та слухняний.

Ерік опустив очі. Йому було боляче чути такі слова, особливо від коханої дівчини.

- Я просто намагаюся добре навчатися, щоб... - він завагався, - щоб потім знайти гарну роботу та забезпечити нас обох.

Дороті закотила очі.

- Еріку, ти нудний, як старий дід! Нам потрібні пригоди, драйв! - вона підхопилася з-за столу. - Пішли звідси, я вже придумала, що ми можемо зробити.

Ерік хотів її зупинити, але Дороті вже помчала геть, весело сміючись. Хлопець зітхнув і поквапився слідом за нею, сподіваючись, що ця чергова витівка не закінчиться нічим поганим.