Читати книгу - "Пригоди. Подорожі. Фантастика - 89"

котрі тягнуться аж до Московії, були колись суціль покриті водою. Підтвердженням цього служать якорі, знайдені кілька років тому на річці Сулі в околицях Лохвиці, і деякі інші свідчення. Крім того, всі міста, розташовані на цих рівнинах, здається, не надто давнього походження і побудовані всього кілька сот років тому. Я поцікавився історією Русі, однак марно: на мої запитання навіть найкращі з учених відповідали тільки, що великі й руйнівні війни, які спустошували країну з краю в край, не пощадили їхніх бібліотек, які насамперед горіли у вогні; що вони, проте, пригадують стародавній переказ, за яким море вкривало колись усі ці рівнини, як ми вже зазначали, і що це було приблизно 2000 років тому{11}. Казали вони також, що близько 900 років тому древній Київ був геть зруйнований{12}, за винятком двох згаданих вище храмів. Далі на доказ того, що море простяглось аж до Московії, наводять ще один вельми суттєвий доказ, а саме, що всі руїни старовинних замків і давніх міст у цих місцях завжди зустрічаються на найбільших пагорбах і немає жодного, розташованого на рівнині. Ця обставина змушує припустити, що в давнину рівнина була затоплена. До цього слід додати, що в декотрих із згаданих руїн погреби наповнені давніми мідними монетами з таким зображенням{13}.

Хоч би як там було, скажу лише, що вся рівнина, яка тягнеться від Дніпра до Московії і ще далі, являє собою країну дуже низовинну й піщану, за винятком берегів річки Сули на півночі та берегів річок Ворскли й Псла, що краще мояша побачити на карті. Ви повинні ще при цьому звернути увагу, що сила течії цих річок майже непомітна, ніби це були стоячі води. Якщо ж ви зіставите всі ці докази із швидкою і стрімкою течією вод чорноморської протоки, яка, проходячи повз Константинополь, впадає потім у Біле море{14}, то легко пересвідчитеся в тому, що ці місця були колись покриті морськими водами.

Описуючи далі наш Дніпро, зазначимо, що на відстані милі вище Києва, але з протилежного боку, впадав в Дніпро річка Десна, яка бере початок у краях, недалеких від Москви, і має понад сто миль завдовжки.

За півмилі нижче Києва видністься поселення, яке має назву Печерськ, де міститься великий монастир, звична резиденція митрополита або патріарха{15}. У найближчій до цього монастиря горі є безліч ходів, схожих на шахтові. Воші наповнені численними людськими тілами, які зберігаються тут понад 1500 років і схожі на Єгипетські мумії. Розповідають, що перші християнські пустельники влаштували собі ці підземні притулки, аби таємно здійснювати тут богослуяїіння і спокійно проживати в печерах під час переслідувань від язичників. Там показують такого собі святого Іоанна, який привертає до себе увагу тим, що закопаний у землю по пояс. Тутенші ченці розповідали мені, що цей святий, відчуваючи наближення смерті, сам приготував собі могилу, але не в довжину, як звичайно заведено, а в глибину. Коли настав час помирати, до чого він давно готувався, Іоанн попрощався з братією і сам опустився в землю, однак з волі господа ввійшов у неї тільки до половини, хоча яма була досить глибока. Там можна бачити також святу Єлену, яку дуже шанують у народі, і залізний ланцюг, яким, за переказом, диявол бичував святого Антонія і який має силу виганяти злих духів з тих осіб, котрих дб нього приковують, Є там також на тацях три людські голови, з яких постійно тече олія, що дуже допомагає при деяких хворобах. Тут лежать рештки деяких славетних людей, серед них дванадцяти мулярів, які спорудили монастирський храм, їх зберігають як коштовну реліквію, показують відвідувачам. Коли мені довелось одного разу жити в Києві на зимових квартирах, я часто відвідував печери і мав можливість побачити вищезгадані пам’ятки. Що ж до моєї, думки, то я не бачу, як уже про це сказав, істотної різниці між цими мощами та єгипетськими муміями, виключаючи те, що вони не настільки чорні й тверді. Думаю, що, причина зберігання їх нетлінними такий тривалий час полягає у властивостях цих печер, які викопані в кам’янистому піску, а тому взимку у них тепло й сухо, влітку, сухо й прохолодно, без найменших ознак вологості, м У цьому монастирі багато ченців, тут же — резиденція вгаданого митрополита всія Русі, який залежить тільки від константинопольського патріарха.

Печатка запорозького війська. Реконструкція.

Печатка Коша Війська Запорозького.

Перед цим монастирем стоїть інший, в якому мешкає багато черниць, числом до сотні. Вони займаються шитвом і виготовляють безліч прекрасних гаптувань на гарних хустках для продажу відвідувачам монастиря. Вони можуть вільно виходити коли завгодно і для прогулянок звичайно вирушають до Києва, який лежить за півмилі від їхнього монастиря; всі вони носять чорну одіж і ходять завжди парами, як і більшість католицьких черниць; серед них мені траплялося бачити такі вродливі обличчя, які навряд чи можна знайти в цілій Польщі.

Нижче Печерська в долині лежить поселення, яке має назву Трипілля. Ще нижче на вершині гори видно старовинне місто Стайки; там є пором для перевезення через Дніпро. Далі буде Ржищів, також розташований на горі; це важливий пункт, який слід було б зміцнити, бо в цьому місці переправа через річку дуже зручна. Далі, вниз по Дніпру, стоїть Трахтемирів, православний монастир{16}, на підвищенні, оточеному яругами та неприступними скелями. У цьому монастирі козаки зберігають свої коштовності; тут же є пором для переправи.

На протилежному березі, на відстані однієї милі звідси, лежить Переяслав, місто, збудоване в низовині й тому, очевидно, менш давнє{17}, воно має дуже серйозне значення завдяки своєму місцеположенню, зміцненому самою природою. Тут легко було б збудувати дуже важливу цитадель, яка служила б арсеналом проти москвитян і козаків. У Переяславі є до 6000 дворів, козаки мають тут окремий полк.

Нижче Переяслава на руському березі стоїть Канів, дуже стародавнє місто{18} із замком, в якому завжди перебуває козацький полк, який складає гарнізон; тут також є переправа і ходить пором. На лівому березі Дніпра трохи нижче видніється Бубнівка, а за нею Домонтів; обидва поселення незначні.

Ще нижче на руській стороні{19} розташовані Черкаси, дуже старе місто, яке легко зміцнити завдяки його прекрасному положенню. Я бачив це місто в період його розквіту, коли воно служило центром для козаків