Читати книгу - "На байдарці - за снагою"

Туристський клуб, до якого ви належите, допоможе обрати маршрут відповідно до інтересів, досвіду, стану здоров'я й віку, забезпечить туристським спорядженням та необхідною довідковою літературою.

Суворо дотримуючись (у власних же інтересах) відповідних «Правил» і «Положень», ви за короткий час опануєте всі тонкощі складної і дуже захоплюючої справи - водного туризму. Ви й самі не помітите, як із новачка перетворитесь на майстра, а можливо, навіть на «Майстра туризму СРСР».

ВИБІР МАРШРУТУ

Обраний вами маршрут може бути дуже гарним, але не таким, яким ви його уявляли. Найбільше задоволення від мандрівки ви одержуєте задовго до її початку - взимку, коли червоний олівець сміливо мандрує важкодоступними місцями країни, коли з'являються блискучі ідеї, переживаються майбутні пригоди.

Найважче під час вибору маршруту - не розгубитися серед великої кількості спокусливих варіантів. Кавказ чи Сибір, Північний Урал чи Прибалтика? А може, багато разів оспівана Десна? Чи річка з незрозумілою, але привабливою назвою Лань? На користь кожної пропозиції є безперечні аргументи «за» і... абсолютно нищівні контраргументи.

Кавказ? Розкішна південна природа, стрімкі річки, «цариці Тамари» і витязі в синтетичних «тигрових шкурах», що спостерігають своїми мигдалеподібними очима за вашою байдаркою; рожеві верхів'я сніжних гір на світанку і фантастична східна гостинність. Але... кількість туристів досягає 2853 чоловіка на один квадратний кілометр водної поверхні, а це значно перевищує густоту населення в трущобах Чікаго, передмістях Ліверпуля і на Центральному базарі міста Києва!

Сибір? Безлюддя тайгових річок, неполохані лосі, які при зустрічі з байдаркою вшановують її лише кивком гордої голови, ведмідь, який терпляче очікує банку з-під згущеного молока в кущах біля стоянки, комарі, які змушують ганебно відступати навіть ведмедя.

Ви співчутливо посміхаєтесь на адресу наївного звіря і перші 6 днів радієте з відсутності будь-якої цивілізації. На шостий день у Кока з'являється підсвідоме бажання, яке на сьомий день стає вже ідеєю фікс: побачити - за будь-яку ціну! - вивіску з закличним словом «Сільмаг». Решта членів експедиції ще сподіваються зловити велику рибу. Але досвідчений Кок розуміє, що шанси виловити цю міфічну істоту не набагато перевищують ймовірність піймати на спінінг пачку макаронів чи банку паштету.

Дні минають у нестерпній боротьбі між усталеними звичками міської людини і одвічною суворістю вимушеного тайгового життя. Тільки взимку ви стверджуватимете, що цілком зрозуміли і сприйняли чарівність побуту первісних людей. На цей час ви вже забудете, що постійним рефреном другої половини походу були жалібні вигуки: «Якби хлібця!», «Картопельки!» і крамольні розмови про пиріжки з горохом, які так злочинно ігнорувались в місті.

«Что прошло, то будет мило», - сказав О. С. Пушкін, і кожен турист підтвердить слушність думки великого поета. Але, вибираючи маршрут на наступний рік, не забувайте того, що минуло, яким би милим воно не стало вашому серцю.

Напевно, маршрути бувають ідеальними лише до виходу на них і через 2-3 місяці після їх проходження. Тому треба шукати не бездоганну річку (такої просто не існує), а маршрут, що максимально відповідає вашим уподобанням і, звичайно, можливостям.

«Чого ж ти хочеш? - запитайте себе. - Звільнитися від тягаря цивілізації? Випробувань? Риску? Жертв? Чи приємної і не надто обтяжливої мандрівки, що майже не потребує зречення від усталеного способу життя? Хто ти: комфортофіл чи комфортофоб?»

Відповіді на ці питання повинні визначати ваш вибір. Надзвичайно сумне видовище - комфортофіли на порогах річок Кольського півострова чи комфортофоби на спокійних, повільних річках центральної України.

Отже, враховуйте свої уподобання - ось перше правило вибору маршруту.

Зважайте на свої можливості - друге його правило. Якщо ви обрали Єнісей і вирішили стартувати з його витоків, не призначайте фініш на острові Діксон. Не робіть цього, навіть маючи дозвіл дружини і тещі. Він вам не допоможе, коли до кінця вашої відпустки лишиться 3 дні, а ви, все ще вдивляючись за обрій, болісно міркуватимете: «Куди ж, до біса, зникло місто Красноярськ?» Про цю мандрівку навіть узимку ви будете розповідати ніяковіючи, бо якщо самі забудете, що вашою метою був Діксон, то дружина і теща, які благословили вас на подвиг, ніколи цього не забудуть.

Однак бувають і веселіші варіанти. Ви пливете по чарівній тайговій річці і одного прекрасного ранку виявляєте, що відпустка наближається до кінця (а маршруту кінця ще не видно). Деякі романтики-фанатики у подібних випадках дають у рідну установу телеграму приблизно такого змісту: «Змушені затриматися маршруті причини непрохідності тайги».

Звичайно, співчутливе керівництво видасть наказ на продовження відпустки нещасному. А вже потім схаменеться: «А де ж в тій непролазній тайзі знайшовся телеграф, з якого була надіслана зворушлива депеша?»

Навряд чи отримаєте задоволення з маршруту, розрахованого на 15 ходових днів (з 18 - що у вашому розпорядженні) при денній нормі 80 кілометрів. Навіть за відсутності непередбачених ускладнень вам доведеться скоротити стоянки і скасувати перше і друге днювання. А третє взагалі немає сенсу призначати, бо 5/6 особового складу (всього в похід вирушило 6 чоловік) зійдуть з дистанції задовго до її кінця.

Не вибирайте маршруту, користуючись даними зі старих чи невірогідних джерел - це третє правило вибору. Якщо ви вирішили мандрувати по Волзі, то не покладайтесь у всьому на нотатки Афанасія Нікітіна. Видатний мандрівник з досить вагомих причин не помітив деяких деталей волзького пейзажу (Волзька ГЕС, Волго-Донський канал тощо). Тим більше не довіряйтесь Страбону і Геродоту. Ці стародавні греки - погані радники. І справа не в тому, що на берегах обраної вами річки не зустрінете собакоголових людей (як обіцяв Геродот) і бронзових птахів (про що віщував Страбон). Ви можете не знайти і самої річки. І в цьому винна не бурхлива фантазія античних учених: просто в нашому швидкоплинному світі інформація блискавично старіє.

Ставтесь критично до розповідей очевидців - так можна сформулювати наступне правило. Маршрут, як ми вже згадували, має властивість значно поліпшуватися через 2-3 місяці після його проходження. Прекрасною якістю туристської пам'яті є здатність просіювати перипетії минулого походу через сито такої густоти, що в ньому лишаються лише приємні події, а весь мотлох прикростей летить за вітром. Ось якою стає розповідь про маршрут, пройдений в липні. «До Великих Містечок їхати добу поїздом (істинна правда!). Від станції до річки - буквально кілька кроків (а це вже «просіяні» спогади, бо до річки 2 кілометри). Спускати човни