Читати книгу - "Фольклорні записи - ч. 1, Олена Пчілка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Сядьмо, Терешку, при дорозі,
Та понюхаємо табаки в розі.-
Терешко чи нюхнув, чи не нюхнув.
А рога з табакою потягнув.
- Ей, Терешку, вражий сину!
Як візьму я тебе за чуприну,
Та стаскаю тобою всю долину! -
Як увірвав же Свирид Терешка ломакою,
Випав той ріжок з табакою.
А «ломака» була з лободини,
Та й розламалася на дві половини.
- Ну, годі вже нам, Терешку, сваритись,
А будемо краще миритись.
- Чи мириться, то й мириться,
Аби подорожнім товаришам не биться.-
Пішли Свирид з Терешком навпростець,
Аж назустріч їм Семен - швець:
- Чого ви, братця, швендяєте на дозвіллі,
Чом не гуляєте на весіллі?
- А яке ж там весілля?
Ми б пішли, бо сьогодні неділя!
- Ой, там таке,
Матінко, яке!
Кисіль жениться, кваша заміж іде,
Вареники - бояре,
А вишнівка - превесела світилка.
Ось ідіть, то й вам дадуть.
Коли за гостей приймуть.-
Пішли і наші. Всі гуляють,
Бо музики вигравають.
І заєць пішов з кобилою в танець
Та й наступив їй на палець.
Стала ж вона нарікати,
Усім гостям так казати:
- Гіркі ж мої танці -
Позбивала з ноги пальці! -
Та гості на те не вважали,
До самісінького світа скакали!
(Записано в Київщині.)
ДИВНІ ПРИГОДИ
(Волинські прибадашки)
II
Іду я та іду, молоденький,
Аж стоїть коник рябенький;
Я на нього хотів сісти,
А він мене хотів з’їсти.
Я на нього таки сів,
А він мене таки з’їв,
Отже, в конику сиджу,
Разом з коником біжу,-
Куди коник, туди я,
Така доленька моя!
Скаче коник з усіх ніг
Та в зелений гай забіг.
Кепська штука, пане-брате,
Треба думати-гадати,
Як би з коника втікати!
Бо одне, що та тіснота,
А другеє, що темнота,
А ще й третє, що нудота!
Препогано, що й казати,
Треба радоньку давати!
Тут згадав я свого зброю,
Що взяв з дому я з собою
Для потреби, для вигоди,
Ради всякої пригоди.
Отже витяг ту сокирку,
Прорубав у боці дірку;
Як зробив я теє сам,
Не скажу того я вам,-
Думайте самі, як знайте,
А мені не заважайте! -
Дірку в боці прорубав,
На світ божий виглядав;
Та як звідти вилізав,
З коника на землю впав!
Цілих три дні так лежав
І ніхто того не знав.
Ані батько, ані мати
Про біду свого дитяти!
Та таки я щастя мав -
Ось мене хто рятував:
Прилетіла муха,
Принесла хліба півокруха;
Прилетів жук,
Приніс меду горнук:
Як я того хліба покушав,
То трошечки одужав;
Як я того меду скуштував,
То й зовсім на ноги встав.
Отака була пригода,
Не забуду за три года!
Вас прошу: про те мовчіте
Та нікому не кажіте!
ХУТІРСЬКІ ПРИБАДАШКИ
Іду я та й іду,
Аж ідуть качки по льоду,
Сірі-білі, попелясті,
Кучеряві, волохаті,
Сірі-білі, всі до пари.
Аж тут сонце вийшло з хмари
Зараз лід увесь розтав,-
А з його ставочок став!
Качки радії були,
По ставочку попливли.
Ах досадно! Я ж хотів
Половить їх, та не вспів!
Ну, на качок поглядаю,
Думку-гадоньку гадаю:
«От би добра була штука,
Коли б мать якого крюка,-
Зачепить одну ситеньку
(Чи біленьку, чи сивеньку),
Та й спекти або зварити,
На здоров’ячко спожити,
Але де ж би крюк узявся;
Коли - степ кругом простягся?
А в степу вже, вибачайте,
Деревини не питайте:
Все сама ковиль-трава
Наоколо укрива;
Ні діброви, ні гайка,
Лиш над ставом осока
Та зелені очерети!
Що тут візьмеш у лабети?
При мені ж сама сокирка,
Та у торбі талавирка, 2
З дому ще мені досталась,
Десь у торбі завалялась.
Треба йти по розум, брате.
Спосіб мудрий добирати!
Сплів тоді я мотузка
(Знадобилась осока!).
А після того я взяв
Галавирку порубав
Та вузлами й нав’язав;
Двадцять всіх було шматочків,
Двадцять вийшло й вузолочків,-
На одному мотузочку
(Стільки й качок на ставку).
Мотузок зчепив кінцями,
Та каблучку 3 з вузолцями,
І пустив тоді на став -
Сам дивитись нишком став.
От сиджу я в очереті,
Як в гетьманському наметі!
Бачу - качка приверта,
Узлик з рибкою хвата.
Добре! З рибки поживилась,
Та мотузкою вдавилась!
Наче рибка на гачок,
Понялась на мотузок!
Ось і друга сіро-біла
Вузлик з рибкою вхопила;
Стали борсатись удвох,
Далі - втрьох, учотирьох!..
Поковтали, та вже й край,-
Хоч пірни, хоч виринай!
Так-то качки лакомились
І всі двадцять половились.
Хоч трепечуться крилами -
Радоньки нема з вузлами:
В пельці вузлики сидять,
Двадцять качечок держать!
Так-то двадцять всіх качок,
Нанизалося в кружок.
Поринають, виринають
Та все ближче привертають.
Трепетались неборачки.
А я лізу собі рачки,
За мотузку як шморгнув -
Качечок усіх здобув!
Хочте - вірте; хочте - ні,
Се однаково мені,-
Я ж собі поживок мав,
Та ще й добре вторгував!
ДИВНА ХАТКА
Як пішов же я в мандрівку -
А було воно саме в петрівку, 4 -
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фольклорні записи - ч. 1, Олена Пчілка», після закриття браузера.