Читати книгу - "Рубінова тінь минулого, Анна Ліє Кейн"

Спритна дівчина розсунула модні журнали й поставила на столик дві філіжанки кави. Айра подякувала їй, а я розсіяно дивилася у вікно на сніг, що повільно сипався з сірого неба. Пальцями нервово смикала золотий браслет у вигляді змійки.

- Як вам це? - Ірма відсунула фіранку примірювальної та вийшла до нас у світло-коричневій шовковій сукні.

- Сукня як сукня, - пирхнула Айра. - Мене більше цікавить як ти залишаєшся в такій неймовірній формі після других пологів?

- Мабуть, це спадкове, - знизала плечима дівчина і знову покрутилася навколо своєї осі, старанно привертаючи увагу до вбрання: - То що ви думаєте про цей наряд?

- Думаю, що ми прийшли вибирати сукню нареченій, а не подружкам, - знову саркастично відбила демониця. Ірма закотила очі, а потім вдивилася мені в обличчя:

- Такій нареченій краще саван підійде, а не сукня, - дівчина, шелестячи вбранням, підійшла до мене і присіла навпочіпки, заглядаючи в очі: - Елері, ти сьогодні сама не своя. Щось трапилося на святі Півроку?

Я насилу зосередилася на Ірмі, закусила губу і повернулася до Айри. Демониця відкинулася на м'яку спинку дивана і запитально хитнула головою:

- Ми не знаємо про ще одного чоловіка-тирана? - припустила вона саркастично, потім оглянула маленьку філіжанку у своїй руці: - Можу попросити, щоб вони принесли віскі.

- Ні, - я помотала головою і рефлекторно торкнулася рукою живота, але одразу відсмикнула пальці. Чомусь я досі нікому не сказала про маленький секрет, який носила під серцем уже майже місяць. Найстрашніше було зізнатися Дорайну. Десь у глибині билася думка, що він може повести себе так само, як Йозеф.

Напевно, варто попросити Айру знову звести мене з тим фахівцем із травматичних розладів.

- Тоді що? – Ірма схилила голову до плеча. Дівчина, що принесла нову сукню подружки нареченої невпевнено завмерла за кілька кроків від нас. - Переживаєш перед весіллям? Тільки не кажи, що різко передумала! Я перед весіллям взагалі мало не втекла. Мене впіймали Дорайн із Загіром, заговорили зуби та повернули назад до нареченого… так що май на увазі, у разі твоєї втечі тебе ловитиме головний прокурор Шедана.

Від останньої добродушної загрози я все ж таки не стрималася і посміхнулася. Ірма підскочила на ноги та повернулася до робітниці салону, але одного погляду на сукню вистачило, щоб вона похитала головою:

- Ні, все-таки мені подобається це. Інші я міряти не буду. Айра права, ми обираємо весільну сукню. Елері, вставай швидше!

- Добре, - я загальмовано підвелася, але не змогла змусити себе зрушити з місця. Вивчила поглядом вкриту килимом підлогу, а потім рішуче обернулася до Айри. Вона здивовано підняла брови, побачивши, як я стиснула кулаки, але нічого запитати не встигла. Зібравшись із силами, я випалила на одному диханні: - До Дорайна ходить незнайома мені демониця. Красива блондинка трохи вище за мене зростом. Очі не розглянула. Моя помічниця каже, що вона з'явилася на початку нового навчального року. Вона бачила їх у місті разом, вони сварилися.

- О, ні, - простогнала Айра, відставила чашку на столик, а сама схопилася руками за голову: - Вона знову за своє.

Ми з Ірмою ошелешено переглянулися. Горло перехопило спазмом, але я змогла запитати:

- Ти знаєш її?

- Знаю, - Айра виглядала незадоволеною. Замислено зиркнула у бік робітниць і махнула їм рукою: — Залишіть нас хвилин на десять. Нам потрібна перерва.

Дівчата зрозуміло покивали та пішли. Мені довелося зчепити руки в замок, щоб приховати тремтіння. Потім я поволі опустилася назад на диван. Поруч зі мною примостилася Ірма, здивовано дивлячись то на мене то на демоницю.

- Ти говорила про неї з Дорайном?

- Ні, - похитала головою. - Я дізналася про неї лише позавчора. Хотіла спитати, але... не наважилася.

- Так, ну з тобою все зрозуміло, - цокнула язиком демониця. - Потрібно буде ще кілька сеансів терапії прописати. Але чому Дор мовчав? Завжди казала, що він баран, а не демон. Значить так, Елері, хоч би як це не виглядало, ти не повинна нервувати. Дорайн абсолютно вірний тобі, ми можемо його хоч на артефакті правди перевірити.