Читати книгу - "Наречені на свята, Лана Кохана"

— Я не…

Я заплющила очі й глибоко вдихнула. Відтак Злата (певно, бачачи, що можу проявити слабкість) пригорнула мене до себе.

— Йди-но сюди, нумо! — Вона плескала мене по спині. Недбало й механічно. Як робот, якому пояснили, мовляв, так люди роблять, щоби втішити.

Втішити не втішило, але увагу відвернуло. Плакати після думки про бота-Злату вже не хотілося.

— Ось так, ось так, — продовжувала плескати вона. — Він просто покидьок.

— Скотина, — підтакнула я, бо… чом би й ні?

— Наволоч!

— Безсердечна.

— А як він тобі докоряв, що ти без пари на випускному була!

Я шмигнула носом, відсунулася й насупилася.

— Макара не було на моєму випускному.

— А, йой… — Вираз обличчя подруги зробився трохи винуватий. — Ми говорили про?.. Так, авжеж.

А я вже й забула, як батько сварився з мамою через відсутність в мене пари на випускний. Не те щоб це було настільки важливо — просто привід.

Батько казав, що може познайомити мене зі своїм інтерном. Мовляв, на вид не дурний і надії подає, у лікарі піде. Мама радила батькові запхати свої поради й свого інтерна туди, де так добре почувається його довгий ніс, — під спідницю чергової «єдиної». Батько пожартував, що з’ясував проблему їхнього подружжя: мама просто зроду-віку не носила спідниць. Мама пролила гарячий чай йому на штани. Батько не оцінив щирого жесту — простягнутого після того рушника, — «випадково» впустив його на підлогу, підняв і накрив ним мамині котлети. Далі — більше, і так по колу.

Того вечора я сиділа поруч зі Златою, глитала виноградний сік — який купила мама і який батько назвав призвідником карієсу, цукрового діабету й раку мізинця — і намагалася не пекти раків. Марно.

Кепські вийшли сімейні посиденьки. Один в один усі решта. Поодинці батьки ще дають собі раду, але залиште їх разом на годину в кімнаті — і від тієї зостанеться сама лише цегла.

— Коли вже відмовити тебе зась, піду з тобою як «плюс один», — промовила Злата з видом великомучениці.

Я похитала головою:

— Якщо я замість пари приведу тебе, Тоня мене на кпини візьме.

— Ну візьме, і шо? Які в нас ще варіанти? Мені леґінем перевдягтися, чи шо?

Я знизала плечима. Шукати хлопця чисто на церемонію — теж не вихід. Тоня зрозуміє. Вона стервозна, а не тупа.

Ми розмірковували в тиші, коли раптом Злата зойкнула. Широко розплющивши очі, вона вказала на мене наманікюреним пальчиком:

— Тиміш!

— Ні, — замотала головою я.

— Та-ак, — вишкірилася Злата.

— Ні. Ні за що. Навіть не думай говорити йому!

— Ніби він сам не дізнається? — вигнула брів Злата. — У нього знайомих більше, ніж у нас із тобою разом узятих. Сама не розповіси — хтось інший зробить це за тебе.

— Про Тончине весілля — так, про моє сум'яття — навряд чи. Хіба що ти розпатякаєш. Але ж ти зараз поклянешся, що мовчатимеш!

Злата чмихнула.

— Дзуськи!

— Повтори-но за мною: «Я нічого не скажу братові».

— О, ще і як скажу!

— Анічичирк! — наполягала я.

— Трясця, Лізо, це ж Тиміш! Ти його знаєш. Він залюбки тобі допоможе.

— Залюбки Тиміш тільки ліжка жінкам ламає.

— То най вдасть із себе твого любчика на вечір, а після допоможеш йому зламати твоє ліжко, — підморгнула мені Злата.

Я поцілила в неї диванною подушкою, і вона розреготалася. Дзвінко, по нотах, як вміє тільки Злата.

Я саме збиралася підкинути чергових аргументів, чому її старший брат — найгірший з варіантів на роль удаваного хлопця, коли хтось постукав у двері.

— О! — Злата шугнула до них раніше, ніж я спромоглася спитати, чи не чекає вона часом на когось.

А тоді обернулася й побачила в проваллі дверей знайому фігуру.

Тимофій Горчук, власною персоною.

А щоб його качка копнула й каченят своїх на його підкачану дупу нацькувала!

Примітки:

[1] Пісня Taylor Swift — We Are Never Ever Getting Back Together з альбому «Red».

[2] Зґарди — традиційна гуцульська шийна прикраса, металеве оберегове намисто, що складається з двох-трьох ниток із литими хрестиками. Застібкою зґард слугують чепраги — два металеві диски, на яких часто зображена солярна символіка. Часом на нитках між хрестиками також креплять невеликі металеві намистинки — бубонці, шелести, які під час ходи власниці прикраси створюють характерний передзвін.