Читати книгу - "Наречена для дракона. Частина 2, Марія Люта"

- Я вибирав наречених не під себе, а під трон, - уїдливо зауважив Арденс. – А самі дівчата? Вони теж будуть не в образі. Адже в Араті я представився як повірений нареченого, офіційного оголошення не було. Їм та народу Загір'я буде оголошено, що наречений – син імператора. А який саме,  ми делікатно приховаємо. Тож теж жодного обману.

- Так, і це все чудово на перших етапах. Пісні-танці... А коли справа перейде до особистих зустрічей? Усі дізнаються, хто наречений.

- Саме тому батько висунув ще одну умову: щоб спадкоємці були законними, одружитися з Анною я маю перш ніж спливе правда.

- Як все складно.

- Так.

- І як ти збираєшся прищепити Анні любов до нас? У твоєму замку вона навряд чи змінить своє ставлення.

- Книга каже, - Арденс кивнув у бік старого талмуду  з невідкладних станів, - що перші три дні критичні і Анна має знаходитися в безпосередній близькості до Фелікса, а потім вона зможе залишати замок. Її пристрасть - це цілительство... Думаю, факультет лікарської справи нашої Академії припаде їй до смаку.

Бахтієор кивнув, погоджуючись. Потім відкашлявся і відвернувся до вікна, ховаючи збентеження.

-Я раджу тобі запросити в Загір'я когось, з ким вона добре знайома.

- Так, непогана думка. Когось, з ким вона дружна, у кого непогано з навчанням, хто лояльний до драконів... Що думаєш про Бовема?

Бахтієор поперхнувся водою і закашлявся:

- Про кого!?

- А що, непоганий хлопець, хоч і не надто розумний... - Арденс вдосталь насолодився тим, як його друг безрезультатно намагається зберегти незворушність обличчя, потім поплескав його по плечу, простягаючи невеликий конверт.

Конверт не був запечатаний і Бахтієор здивовано витяг з нього аркуш із гербовими печатками імператорського роду. Зміст листа полягав у тому, що містрес Ребекка Олівенбаум, як найуспішніша спудейка свого факультету, запрошується на навчання до Імператорської академії бойових мистецтв Загір'я для обміну досвідом, встановлення дружніх стосунків між країнами і так далі, і так далі.

Арденс помітив радісний блиск в очах друга і теж не стримав усмішки: він бачив, що Бах починає закохуватися і це почуття нарешті повертає йому смак життя. Доля підкинула Бахтієору другий шанс, а Арденс збирався трохи допомогти їй.

- Ард, слухай, ти не подумай... - зам'явся Бахтієор.

- Мені можеш нічого не пояснювати. Я надішлю цей лист сьогодні. Зараз запроси Дарка, для нього в мене теж кілька доручень щодо Анни і не тільки. За ним нехай увійдуть командувач Південного фронту і командир Летючого полку. За ними вже розвідники... Дівчата дівчатами, а в нас ще інших справ до ранку...

Поки помічник Головнокомандувача вийшов у коридор, у якому вже тіснився цілий натовп, сам Арденс за звичкою закинув руки за голову і втупився в стелю. Істинна пара, Обрана... Може, це й справді лише гарна легенда, а він сам себе обманює... І те, що він затіяв з Відбором, було авантюрою чистої води. Та ще й потай від Анни... Адже якби він міг їй розповісти, було б настільки простіше. Вона, напевно, переступила б через себе і свою ненависть...

Тут Арденс із силою стиснув кулаки. Ні, Анна не повинна переступати через себе, затаїти в собі ненависть і злість - це зрештою зруйнує їхні стосунки або ж зжере її зсередини. Та й як вона може кохати його, якщо потай буде ненавидіти в ньому те, ким він є, ким він народився? Якесь однобоке, вибіркове кохання виходить...

Тому Арденс приймав план батька і не збирався йому суперечити. Адже імператор був дуже мудрим, його рішення - навіть нелогічні і не правильні на перший погляд, завжди призводили до найкращого результату. Та й Багратіон, хоч і ставив благополуччя країни понад усе, до щастя своїх синів теж не був глухим.

Добре поміркувавши, Арденс переконався, що батько і зараз робить мудро і тимчасова розлука для них з Анною не таке вже й погане рішення. Адже коли він із дівчиною разом, йому як ніколи складно себе контролювати. Її вічне полум'яне "ненавиджу" здорово виводить із себе, пробуджує в ньому звіра... А обернутись в звірину іпостась перед "ярою дракононенависницею", як блискуче назвав Анну Бах, далеко не найкраща ідея. Хай вона зараз розбереться в собі, охолоне, сходить на пару занять до Академії, дізнається про життя в Загір'ї наживо... Приревнує трохи, врешті-решт... Можливо, цього буде достатньо, щоб примари минулого перестали тяжіти над нею. Можливо.

Ось тільки Арденс на це "можливо" не збирався покладатися. Він мав свій план. Аби тільки знову не напартачити...

Дорогі читачі!

Вітаю вас на сторінках другої частини!))

Ви вже знаєте, щоб не загубити книгу - додайте її в бібліотеку. І чекаю на ваші вподобайки і коментарі!

Попереду найцікавіше, приємного читання ;)