Читати книгу - "Сєвєродонецьк 2021 – яким ми його запам’ятаємо, Олексій Свєтіков"

Клімат та погода

Клімат у районі Сєвєродонецька помірно-континентальний із відчутними посушливо-суховійними явищами. Середньорічна температура за багаторічними даними метеостанції Артемівська (Бахмута) 7,8 градусів Цельсія, середня температура найтеплішого місяця (липень) — 27,5 градусів тепла, найхолоднішого (січень) — 7 градусів морозу.

Взимку та навесні погода, як правило, визначається впливом Азіатського баричного максимуму, через що вітри приносять сухе, взимку холодне, а навесні тепле повітря. Але періодично сюди прориваються циклони з південного заходу, які приносять тепле та вологе повітря. Наслідком цього бувають завірюхи, тумани, ожеледиця.

У літні місяці погода зазвичай зумовлена Атлантичним баричним максимумом, через що вітри приносять спекотне та сухе повітря. Але періодично із заходу приходять циклони, які призводять до встановлення помірно-спекотної погоди із грозами. Іноді влітку спостерігається зимовий тип розподілу атмосферного тиску, і тоді із закаспійських пустель надходить сухе та перегріте повітря, що спричиняє підвищення температури до 37–40 градусів при відносній вологості 12–20 %.

У Сєвєродонецьку домінують континентальні вітри, переважно східні та південно-східні, середня швидкість вітру від 3,1 до 5 м/с. Але в деякі роки домінують вітри північно-західного, південно-західного та західного напрямів, що призводить до збільшення забруднення атмосфери міста.

Опади випадають переважно у вигляді дощу (80 % річного обсягу), 20 % приходиться на тверді опади. Середній багаторічний обсяг атмосферних опадів становить 431 мм. Максимальна кількість опадів (50–64 мм) випадає в червні, мінімальна (28–31 мм) — у лютому. Літні опади мають зливовий характер, і менше впливають на рівень ґрунтових вод. Основним джерелом поповнення останніх є опади, що випадають в осінній період.

Природні ресурси

На глибині 50–70 метрів від поверхні другої та третьої тераси лівобережжя Сіверського Дінця залягає водонепроникний крейдяне-мергельний моноліт завтовшки від 60 до 500 метрів. Над ним розташований водоносний горизонт потужністю від 5 до 20 метрів (дрібно- та середньо зернистий пісок, просочений водою). Це «підземне море», яке простягається від Кремінної до Станиці Луганської, містить найбільші в Україні запаси артезіанської води. Поповнюється воно завдяки атмосферних опадів, які фільтруються у водоносний шар.

Цією водою здійснюється водопостачання Сєвєродонецька: два міські водозабори (Щедрищанський та Замулівський) мали експлуатаційну потужність 73,2 тисячі кубічних метрів на добу. Власний водозабір у районі села Єпіфанівка мало ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот».

Сєвєродонецьк забезпечував свої потреби й у будівельному піску — на місцевих сировинних ресурсах працював силікатний завод. У результаті видобутку піску на околицях Сєвєродонецька утворилися кілька старих, недостатньо культивованих піщаних кар’єрів. Таких як кар’єр на вулиці Об’їзній неподалік міського парку та кар’єр біля шосе на виїзді з міста у бік Луганська.

У штучних соснових лісах, які оточували Сєвєродонецьк, проводилася промислова заготівля деревини. Яка йшла здебільшого на шахтну стійку.