Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"

Зло легко примушує слугувати собі — щось наобіцявши взамін. Досягнення будь-якої мети, втілення будь-якої мрії, здійснення всіх пунктів згідно з укладеним списком. Вічне життя, та не десь там, а тут. Серед камінних левів, одразу при виході з сирого підземелля.

— Усе що завгодно…

— Усе що завгодно?!

— Так.

Усе задля того, щоб видертися. Мститися, нищити та тягнути до пекла.

Як повсякчасне доведення Світлу, що створене ним — то не лише любов. І всі ті, кого він породив, не відаючи, що Світло не потребує пекла для створених ним із глини в Любові та задля Любові, були певні: якраз Світло доправляє їх до пекельні».

Вітчимові конспекти:

— Бог є. І Бог — це Любов.

— Триста Котових уроків.

— Зло живе, і воно житиме завжди. До останньої Великої Битви.

Або мій «Буквар для Маленьких Янголів!»:

«Створене бісами чаклунство завжди вабитиме земні істоти, — чи то людей, чи то ящерів або напівконей, вабитиме легкодосяжною метою, простотою творення любові, враз набутими багатством і щастям».

Демони — це витвори таких, як мій Вітчим.

Створити Світ і знищити його.

Ще один Кінець Світу, адже саме він здатний породити безлику почвару, звіра, схожого на зубатого хробака, дев’ятиголового лева та рогатого демона.

Безликий, хробакоподібний, дев’ятиголовий, рогатий — за своєю подобою та суттю — точнісінько такі, як Диявол, що їх сотворив.

Але кожний Диявол вирушає до Пекла, так само, як будь-який Янгол потрапляє на Небо.

Нескінченна низка Великих Битв.

Злісна настирність переможених, котрі наперед знали, чим закінчиться боротьба.

Але той, що Сидить На Чорному Троні, каже:

— Я посилаю тебе на Землю.

Я той, Хто Вивіщує Над Усією Землею, каже:

— Я посилаю тебе, щоб зупинити їх.

І все починається спочатку: новий Всесвіт, нові Розквіт і Занепад і новий Кінець Світу, з якого й виходять почвари та демони — учасники Останньої Битви.

Але кожний Кінець Світу породжує не тільки нове зло. Він створює ще й Янголів.

Примусити слугувати собі все, що можна примусити.

Вітчим, який годує з рук чорних кішок:

— Рушайте. І завдайте їм Лиха.

Вітчим, який створює безликих почвар.

— Так. Але щоб викликати Духів Води, треба вимовити це на два склади коротше. Дивися…

І чаклун повторює його слова, відкриваючи вхід до Пекла. Чаклун навіть не бачить того, як випущені ним демони переступають захисне коло, перестрибують йому через голову, прохромлюючи його наскрізь.

Вітчим самотужки відчиняє вхід до Пекла, аби приманити, приручити й примусити слугувати йому Злісну Шестипалу Почвару — тварюку, котра пережила навіть Демона — свого Творця.

Дев’ять демонів випустив Вітчим, відчинивши на мить Пломеніючий Вихід. Дев’ять демонів вийшли з пекла, вихопилися на землю першої ночі місяця-повні.

Перший

Він мчав витким тунелем, добігаючи третього закруту. По стелі, стінах та розпеченій підлозі не тямлячи, де що, та зриваючись у вертикальні колодязі й видираючись із них. Перший із багатьох десятків демонів, летів до виходу, що розступався та вібрував услід за закляттям, яке створювало сам вихід; він біг не зупиняючись, пильнуючи, аби його не розчавив простір, бо той одразу ж стиснеться, тільки-но відкриється вихід, який тут-таки закривається.

Обдираючи лапи, він летів щодуху. Коридорами, тунелями, шахтами. Відіпхнувшись, він зірвав кілька брил, і ті полетіли в нікуди та перетворились на ніщо. Тим часом демон відштовхнувся знову, розкинув лапи й полетів, намагаючись виборсатися зі старих шпалер, що лишаями зависли в будинку, де йшов капітальний ремонт.

Підхопитися, вистрибнути на нерівне підвіконня, побачити внизу палаюче місто й кинутися туди:

— Ох-хххо-ооо!

— Саме на маленькій ратушній вежі центральної площі електронний годинник програв дев'яту вечора.

Дев’ять демонів вийшли з пекла, вихопилися на землю першої ночі місяця-повні.