Читати книгу - "Попелюшка мимоволі, Надія Голубицька"

- Твої капризи затягнулися, дорогенька. Ти знаєш, що я терпіти не можу, коли так поводяться. Так що не зли мене і сідай в машину. Або може ти мене кинути вирішила, забувши все, що між нами було?

- Так, вирішила, - відповіла Варя, відштовхнувши його. - Краще дай мені спокій і забудь.

- Ну вже ні, Ліз, - заперечив Макс, знову вчепившись в її руку. - Так просто ти мене не спекаєшся. Зазвичай я перериваю набридлі мені відносини, мене ще ніхто не кидав.

Не дивлячись на опір, він обійняв Варю, провів пальцем по її нижній губі і додав муркочучим тоном:

- Ліз, я скучив по твоєму тілу, твоїй пристрасті. Припиняй свої примхи і давай доставимо один одному задоволення, як це завжди було. Інакше завтра вся жовта преса нашого міста буде майоріти твоїми фотографіями, а банер з самою пікантною буде красуватися навпроти вікон офісу твого чоловіка.

Він потягнув її до машини, а вона продовжувала упиратися, поки раптом не відчула, що він різко відпустив її, від чого вона впала на дорогу. Коли потираючи забитий лікоть, Варя підняла голову, то побачила таку картину: Дмитро і Макс лупцювали один одного, а Павло пропонував своєму босові заспокоїтися і хотів його зупинити, але той звелів стояти осторонь. Чоловіки, здавалося, хотіли знищити один одного. І Дмитро безсумнівно був ближче до заповітної мети, тому що був сильніше. Його противник вже видихався і намагався тільки ухилятися від жахливих ударів, що обрушувалися на нього. Раптом Макс звалився як підкошений, він або втратив свідомість, або вже був на тому світі. І Варя, нарешті, подолавши заціпеніння, повисла на руці Дмитра, не давши їй опуститися на повалене тіло. Вона глянула йому в обличчя і навіть відступила від страху, воно було дивно спокійне і абсолютно нещадне. Навіть не глянувши в її бік, він велів Павлу допомогти «завантажити цю наволоч». Вони запхали Макса на заднє сидіння машини Дмитра, Павло сів за кермо автомобіля Лізиного горе коханця. Обидві машини помчали, обдавши пилом заціпенілу Варю.

Вона змучилася в очікуванні чоловіка і як тільки побачила, що він прямує до будинку, кинулася до нього на зустріч.

- Що ви з ним зробили?

- Нічого страшного, - відповів Дмитро з таким самим жахливо спокійним видом. - Привели до тями, а потім з'їздили до нього в гості, де знищили всі твої фотографії, а крім того комп'ютер і камеру цього мажора-фотохудожника.

- Навіщо. Тепер у тебе будуть через мене неприємності. - Варя в розпачі стала ходити по кімнаті. - Я сама винна, підтримувала ці відносини, брала участь в цих зйомках ...

Але Дмитро зупинив її, його руки були стиснуті в кулаки, а очі горіли холодним вогнем, але він як і раніше рівним і до жаху спокійним голосом промовив:

- Ліз, ти моя дружина і я нікому не дозволю бруднити твоє ім'я і так з тобою поводитися.

Після чого поглядом припинив Варіни спроби подальших пояснень і швидко піднявся до себе в кімнату. Дівчині було ясно, що повинен був відчувати і що про неї думав Дмитро, і ця ситуація була нестерпна для неї. Постоявши в нерішучості кілька хвилин, вона піднялася нагору і підійшла до дверей його спальні. Вона вирішила в усьому зізнатися, нехай краще він виставить її з дому як двійника Ліз, або здасть в поліцію, аби тільки не думав, що вона готова роздягатися перед камерою і спить з таким мерзотником, як Макс.

Варя постукала, але відповіді не було. Тоді вона рішуче штовхнула двері і завмерла на порозі, побачивши, що Дмитро сидить в кріслі з закритими очима і таким самим непроникним обличчям.

- Дмитро, я хотіла ... - почала вона, але голос зрадницьки перервався.

Він не поворухнувся, не відкрив очі, лише міцно стиснув підлокітники крісла і спокійно сказав:

- Ліз, будь ласка, облиш мене. Я не хочу тебе знову образити.

- Але я повинна з тобою поговорити, - сказала вона і хотіла підійти ближче.

Але він відкрив очі і спрямував на неї погляд, в якому було щось, що змусило її мовчки вийти і закрити за собою двері. Варя увійшла в свою спальню і без сил сіла на ліжко. Вона розуміла, чому їй було важливо те, що думав про неї Дмитро, він їй подобався, дуже подобався, а ще вона знала, що у них немає майбутнього.

Їй постійно не щастило в коханні. У школі хлопець, з яким вони зустрічалися три роки, не повірив їй після злої витівки однокласника, який опоїв її. В інституті однокурсник, який їй клявся у вічному коханні, спав з її подругою, з якою йому довелося одружитися, тому що вона завагітніла. До її від'їзду в Таормину до неї почав залицятися Петро, ​​син маминої подруги, але він їй ніколи не подобався, а приймала вона його залицяння тільки через матусини наполяганя. І ось зараз Варя знову ризикувала залишитися з розбитим серцем. Адже, по суті, Дмитро не її принц на білому коні і ніколи не зможе ним стати. Навіть якщо він щось і відчуває до своєї дружини, то вона не Ліз. А ще не варто забувати Марго, з якою у нього точно є стосунки.

Усвідомивши все це, Варя взяла вже давно зібрану сумку і тихенько вийшла з дому. Вона не наважилася викликати таксі, бо машину могли побачити домочадці, тому попрямувала в кінець котеджного містечка, де бачила автобусну зупинку в надії виїхати на автобусі все одно куди, або зупинити подорожню автівку до Києва.

Небо таке ясне зранку було зараз затягнуте важкими чорними хмарами. Перші краплі застали Варю зненацька, але вона бігом добігла до зупинки, де змогла сховатися від потоку, що хлинув з неба. Тут гримнуло так близько і нестерпно голосно, що вона інстинктивно стиснулася, міцно обхопивши свою голову руками. Небесний звід немилосердно дробився на її очах, від чого вона міцно їх заплющила і забилася в куток зупинки. Варю охопив жах, вона дуже боялася грози, а вже такої шаленої і поготів, після того як одного разу вона була в горах в грозу і блискавка вдарила в сусіднє з нею дерево. Раптом вона почула, як під'їхала машина, змусивши себе відкрити очі, вона побачила Дмитра, що прямував до неї. Першим її бажанням було зникнути, сховатися куди-небудь, але бігти було нікуди, оскільки за два кроки через зливу нічого не було видно. А коли небо знову було розрізано блискавкою і гримнуло з такою силою, що навіть здавалося, що зупинка затремтіла, Варя в паніці уткнулася в найближчі надійні чоловічі груди. Він міцно обійняв її і тихо вимовив: