Читати книгу - "Моя в борг, Джулія Ромуш"

Мені здається, що час зупиняється, довкола все завмирає, коли я дивлюся на своє відображення у дзеркалі. На мені біла сукня. Весільна. Невинна. Внутрішній голос стверджує, що я не маю права бути зараз у цій сукні. Нехай і не за своєю ініціативою, але я двічі зробила те, що не мала робити гарна наречена. Двічі з тим самим чоловіком.

Підходжу ближче, дивлюсь у свої очі. Уважно вдивляюсь. У мені щось змінилося. Але я до кінця не можу зрозуміти, що саме. Я впевнена, що сьогодні роблю правильний вчинок? Ні, я ні в чому не впевнена. Сумніви накочують на мене величезною сніговою грудкою. Слова Бакера в нашу останню зустріч так і не вивітрилися з моєї голови. Вони продовжують виконувати свою роботу. Плодити сумніви, яких стає настільки багато, що здається неможливо дихати.

- Я хочу поговорити з Ноланом, - повертаюся до Джейн з Емі, і голосно озвучую те, що зараз пульсує в моїй голові. Так, потрібно поговорити. Мені потрібно переконатися, що я роблю правильний вчинок. І мені... Мені потрібно зізнатися. Потрібно зізнатися Нолану у всьому. Розповісти. Я не можу з такими брудними таємницями одружуватися. Я втомилася постійно оглядатись назад і боятися, що вчинки в минулому зіпсують моє майбутнє. Можливо... можливо, ми обидва будемо відвертими. Бо слова Аарона засіли в голові. Він назвав Нолана мерзотником, сказав, що він живе нечесно. І його вираз обличчя в цей момент... Ось що мене найбільше налякало. Коли він говорив про мого нареченого, він дійсно відчував огиду. Що ж такого міг зробити Нолан?

- Ти у своєму розумі?! - Емі розплющує очі від подиву. - Не можна! Це погана прикмета. У жодному випадку він не повинен бачити тебе до весілля. Інакше станеться щось погане.

- Начхати, мені потрібно його побачити! - Вимовляю тремтячим голосом і відразу кидаюся до дверей.

- Таша, зачекай, - Джейн виявляється поряд протягом секунди, - щось трапилося? Ти вся бліда.

- Мені потрібно йому розповісти, - шепочу у відповідь, - потрібно терміново розповісти. Я зробила щось погане і приховала. Не сказала правду. Якщо я зараз вийду за нього і не розповім, то я ніколи...

- Таша, а ти ще чекаєш гостей? - Емілія перебиває мою сльозливу промову. Не дає домовити. Примушує перевести на неї погляд. 

Ми зараз перебуваємо в номері готелю, де пройде моя перша шлюбна ніч із законним чоловіком. Гості мають прийти пізніше. Приїхати на місце, де проходитиме урочиста частина. Тут тільки я з подружками та Нолан. Який має знаходитися в кімнаті на два поверхи нижче. Саме там він готується до весілля зі своїми друзями. Точніше має бути там. Сьогодні я не бачила хлопця, бо за традицією не можна.

- Гостей? - Перепитую на автоматі та йду до подруги, яка стоїть біля відчиненого вікна.

- Я думала, що Бакера не має бути на вашому весіллі чи він так сильно здружився з Ноланом? - Кожне слово Емілії змушує мене тремтіти все сильніше. Ноги начебто стають ватяними. Іти вперед зараз здається нереальним завданням, але я вперто йду. Що за маячня? Звідки Бакеру тут взятися? Чи Нолан запросив Бакера старшого? Кейна. Невже це все заради договору?

Коли я підходжу до вікна, то готова побачити будь-кого. Навіть чорта лисого, але не Аарона Бакера. Пальці чіпляються в раму вікна, коли я впиваюсь у нього поглядом. Він мало схожий на людину, яка приїхала на весілля. На ньому немає ділового вбрання. Джинси та футболка. Можливо, він приїхав сюди у справах? Я ще якось намагаюся заспокоїти себе. Вмовити себе в тому, що він приїхав сюди точно не заради мене. І не для того, щоб зіпсувати моє весілля. Але цієї секунди Бакер підіймає голову і ніби знає куди точно потрібно дивитися. Впивається власними очима в мої. На його губах з'являється посмішка, яка до жаху мене дратує. Я вже хочу закрити вікно й удати, що його не бачила, як наступної секунди відбувається щось дуже дивне. Тільки зараз я помічаю, що Аарон тут не один, за ним стоїть троє амбалів. Жестом він підкликає їх до себе, киває головою на моє вікно. Ці громили, як по клацанню пальців, підіймають свої голови та впиваються в мене поглядом. А після Аарон віддає їм якийсь наказ, і троє амбалів зриваються з місця.

Відсахуюся від вікна як прокажена. Що він тут робить? Для чого приїхав? Навіщо ці моторошні амбали? За ким він їх відправив?! Перше, що спадає на думку, це Нолан. Невже він приїхав за нареченим? Адже я знала, відчувала, що нічим добрим це не закінчиться. Ці їхні ігри у покер. Жахлива гра. Азартна. Це затягує. Скільки життів занапастила ця жахлива звичка.

- Таша, що з тобою? – Джейн дивиться на мене переляканим поглядом. Напевно виглядаю я не найкращим чином, якщо так сильно налякала подругу.

- Мені потрібний Нолан, - шепочу у відповідь, відступаю до дверей. Серце гуркотить як божевільне. Точно щось сталося. Щось погане. Жахливе. Погане. Нолан вплутався в якусь історію.

- Стривай, а цей... ви його запрошували? - Емі киває на вікно, судячи з її обличчя, то Аарон не викликає у неї більше ніяких позитивних емоцій.

- Ні... Не знаю... Я не впевнена... - Я зараз ні в чому не впевнена. Мені терміново потрібно бігти до Нолана. Потрібно попередити. Щось зробити, запобігти.

- Таша, зачекай... - Джейн подається вперед, швидше за все, хоче мене зупинити. Але я вже стискаю пальцями ручку дверей і опустивши її вниз, різко сіпаю двері на себе.

Внутрішній голос говорить про те, що потрібно бігти. Стрімголов. Якнайдалі. Щось підказує, що цей день нічим добрим не закінчиться. Але в голові тільки думки про Нолана. Про те, що я не можу його покинути. Мені потрібно сказати. Попередити.

Кидаюся до сходів, ноги плутаються у величезній спідниці сукні. Бігти незручно. Я наступаю на тканину сукні, мало не лечу вниз стрімголов. Дивом утримуюсь на ногах. Спускаюся сходами. Ноги та руки тремтять. Я постійно обертаюсь назад. Мені страшенно страшно.

- Нолан! - Як тільки забігаю в кімнату, в якій має готуватися до весілля мій наречений, моментально вигукую його ім'я. Мій голос охриплий від страху, але я продовжую вигукувати його ім'я.