Читати книгу - "Подвійна заборона для мільярдера, Тала Тоцка"

Громов

Вона так смішно бентежиться, ця мала, наче я перший чоловік у її житті, якого вона побачила в трусах. На мій стояк у душі взагалі мало лійку не впустила, так злякалася. Я б вирішив, що прикидається, але в Каро все на обличчі написано. Такі як вона брехати не вміють.

Виходить, я вгадав, у неї реально нікого не було? Я вже й забув, що таке може бути. Мені здається, вони зараз ще в школі цноти позбавляються. Звісно, я маю на увазі таких гарненьких дівчат як Каро, а не усяких страхолюдин.

Ще й портрет мій у її кімнаті, особисто мене він напружив. Не думав, що брат виявиться правий, і Карина моя фанатка. Я цими натовпами захоплених дівчат по горло ситий. Мені грід-герлз* вистачає з головою, там є з кого вибрати, а плаксиві малолітки в кайф тільки для початківців. Для мене вже перебір.

Але Каро не схожа ні на фанаток, ні на грід-герлз. І по тих, і по інших одразу видно, що вони на все згодні. А Каріна ледь що, відразу червоніє. Я спочатку очамрівав, але це має такий милий вигляд, що я тепер намагаюсь навмисне її подражнити. Спровокувати.

Щоправда, тримаюся в рамках. Не скажу, що це легко, але Каро врятувала мені життя, і я не дозволю собі нічого зайвого на її адресу. А щодо стояків, так давно відомо, що після пережитої небезпеки організм починає працювати на розмноження. На сьогодні незадоволений стояк не найбільша моя проблема. Швидше, це можливість відволіктися.

Я забороняю собі думати про брата. Те, що гальма були виведені з ладу, зрозуміло навіть ідіоту. І тільки ідіот не зрозуміє, чому нас із Марті захотіли прибрати.

Під папір підкладаю журнал, який дала мені Каро. Розкреслюю аркуш, зліва виписую імена та прізвища тих, хто так чи інакше міг бути причетним до аварії.

Конкурентів відкидаю відразу. Я не єдиний у своєму роді і далеко не найкращий автогонщик. До того ж вивести мене з гри можна купою інших способів. А тут цілилися саме в нас із Мартіном, в нас обох.

Я впевнений на двісті відсотків, що причина в грошах мільярдера Бориса Бронського, маминого батька, які він залишив не їй, а нам із братом. Своїм онукам.

Розмови, що спадкоємцями будемо ми з Марті, дід почав вести давно. Але я не сприймав його слова всерйоз, для мене дід Бронський завжди був безсмертним.

Батько так і не зміг дотягнутися до його рівня. І всі ці багатомільярдні статки звалилися на наші голови. Мені пощастило, що Мартін погодився все звалити на себе, залишивши мене тільки як засновника.

Тепер його немає, і що робити далі, не вкладається в голові. Те, що я залишився живий, усього лише ланцюжок випадковостей. Колеса заклинило, і якби не дерево, що випадково опинилося на шляху, ніяка б моя майстерність не втримала автомобіль від польоту в море.

Наступні в ланцюжку подушки безпеки. Якби Мартін не потягнувся за телефоном, якби він не відстебнув пасок, стільки цих якби...

Так, стоп. Це небезпечний шлях, який веде прямісінько до божевілля. А я зараз не маю на це права. Може потім, коли всі будуть у безпеці, я дозволю собі збожеволіти від безсилля щось змінити. Але зараз треба триматися.

Треба зрозуміти, хто виграє, якщо не залишиться жодного з Громових. Батьки наступні, думаю, це й так зрозуміло. Але поки не знайдено тіло Марка Громова, прибирати їх немає сенсу.

Тож поки Марк Громов числиться безвісти зниклим, батько і мати у відносній безпеці. Це означає, у мене є фора.

Я впевнений, що шукають саме Марка, мене, тому що копи повинні вже визначити, що за кермом був Мартін. Не дарма вони питали про це Каріну.

Всередині холоне, коли думаю, у що втягнув Каро. Але ж вона теж ланка ланцюжка, і осторонь їй залишитися не вдасться. Тепер я за неї теж відповідаю.

Якби вона не прилетіла, якби мене не витягла, я б давно годував рибок на дні Егейського моря. На пиках тих чотирьох, що на броньованій тачці приїхали, дуже чітко читалося, як вони були б раді знайти мене живим. Ще по їхніх пиках явно видно, що це есбешники. От тільки чиї?

Як вона тільки встигла, моторна така дівчинка... Ще й здогадалася відеореєстратор у камінні заховати!

До речі, як Каріна нас знайшла? Забув її запитати. Я взагалі не встиг із нею поговорити толком, це вона з усіма розмовляє. З невідомими есбешниками, з поліцейськими, навіть із тим мужиком, який навіщось п'яним прикидається. З Андроніком.

Тільки така наївна й довірлива мала як Каро могла повірити, що цей хитрий мужик був п'яний до нестями. Навіщо він прикидається, в душі не гребу. Там по очах усе було ясно, хоча я сам був не зовсім в адекваті.

А ім'я яке в неї підходяще! Тільки не Каріна, а Каро. Прямо як на замовлення. Ексклюзив для Марка Громова.

Крихітка, напевно, ще й телепатувати може, бо варто було подумати про неї, як вона одразу ж з'являється в дверному отворі.

— Марку, ти зголоднів?

Сідаю в ліжку, прикриваючи пах журналом. Хм, прямої небезпеки ніби й немає, а мій організм нестримно тягне на розмноження. Аж прямо криє.

Може, прикинутися ввечері, що в мене піднялася температура? І Каро знову біля мене засне. Я в дитинстві градусник натирав, щоб до школи не йти. Але це з ртутним виходило, з електронним може не прокотити.