Читати книгу - "Суперниця , Ірина Романенко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Можливо тільки зараз я зрозуміла, що відчуваю до Ярослава. Я… Кохаю його.
- Я дам тобі все, що тільки забажаєш.
- А свободу? Ти теж мені її даси? Чи я так і буду сидіти тут. У цій золотій клітці?
- Я думав, що тобі подобається. Тут є все, що необхідно для життя. Все, що тебе зараз оточує – це і є твоя свобода.
- Що ж. Тоді я б хотіла обдивитися будинок. Проведеш мені екскурсію?
- Обов’язково, але сьогодні вже пізно, тобі треба виспатися. То ж швидше вечеряй і йди спати.
- Ти пам’ятаєш як я любила малювати в дитинстві?
- Так, звісно.
- Чи не міг би ти дістати для мене все для малювання?
- Без проблем. Завтра тобі в кімнату доставлять все найкраще.
Я й справді любила малювати в дитинстві, але зараз ні чорта не пам’ятала. Це все було лише приводом для того щоб отримати олівці і папір, для того щоб намалювати план будинку.
Зробивши ковток вина все раптом попливло і я провалилася в темряву. Лише крізь напівнепритомний стан я почула чиїсь слова.
- На добраніч принцесо.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперниця , Ірина Романенко», після закриття браузера.
